ОДБРАНА МАСТЕР-РОБОТИ RUTHENI / РУСИНИ / РУСНАЦИ СТ

 
11. 11. 2011. року представя историйни датум за Руснацох, насампредз Горватскей, алє и Сербиї и швета. Того дня Илона Гнатко з найвисшу оцену одбранєла свою мастер-роботу на тему Rutheni / Русини / Руснаци – страцени у прекладу на Филозофским факултету Универзитета Й. Ю. Штросмаєра у Осиєку.

Робота одбранєна на Катедри за горватску язичну историю и горватску диялектолоґию пред комисию у составе: проф. др Милица Лучич, шефица Катедри за горватску язичну историю и горватску диялектолоґию (менторка), проф. др Милован Татарин, шеф Катедри за стару горватску литературу, проф. др Лоретана Фаркаш, продеканка за розвойно-фахову роботу и членїца Катедри за горватску язичну историю и горватску диялектолоґию, и Вера Блажевич, асистент у науки, зоз Филозофского факултета у Осиєку; присутни бул и госц на одбрани, проф. др Михайло Фейса, позарядови професор за предмет Руски язик зоз Оддзелєня за русинистику Филозофского факултета Новосадского универзитета. Присутносц нїжейподписаного, як фаховца за руски язик и особи хтора була на даскельо заводи цитирана у мастер-роботи, третирана як барз значна.

Робота ше, иншак, состої зоз шлїдуюцих поглавйох: Увод, Rutheni / Русини / Руснаци – походзенє и отечество, Руски язик – од початкох по нєшка, Историйно-демоґрафски рамики руского язика бачко-сримских Руснацох, Статус руского язика бачко-сримских Руснацох, Национални символи, Статистични податки, Руски здруженя, Познати Русини и Заключенє. Циль роботи, по авторки, «розпатриц, виглєдац и арґументовано потолковац пейц основни тези хтори творя косцанїк роботи». Перша теза ше дотика назви Русин  з хтору ше наволовали жителє Києвскей Руси, першей держави Восточних Славянох, скорей формованя трох восточнославянских народносцох (русийскей, українскей и билорускей). Друга теза ше одноши на тенденциозне толкованє прикметнїка руски и меновнїка Рус (жридлово писане: Русь) при чим українски историчаре нєнауково и историйно-фалсификаторски додаваю префикс Україна (формуюци штучне зложене слово Україна-Рус), док русийски историчаре твердза же Рус (Русь) назва за давну Русию. Треца теза ше дотика панованя Петра Велького кед Руси почали наволовац себе Велькорусами, а других Восточних Славянох (Русинох / Руснацох, Билорусох и Українцох) – Малорусами. Штварта ше теза дотика українизациї Руснацох хтора свою кулминацию дожила у СССР-у и жемох восточного блока кед Русини з декретом преглашени за Українцох и кед забранєне вияшньовање русинскей / рускей националносци; у школох место бешедного русинского / руского уведзена настава на українским литературним язику, а робота аматерских, културно-просвитних, спортских и других здруженьох зоз русинским / руским пред`знаком забранєна.

Аж зоз капаньом СССР-а политика нєприпозновања русинского / руского националного идентитета напущена у шицких жемох карпатского отечества, окрем у України. Штири децениї комунистичного панованя викоренєли велї подручя традиционалного карпаторусинского живота. У вязи з тим Илона Гнатко наглашує: «Руски културни скарб, а окреме руски народни писнї, и нєшка церпя пошлїдки українизациї, а зявює ше и назва Русин-Українєц при чим ше дума на Українца. Чежку судьбу комунистичного периода по Другей шветовей войни Руснацом ше удало обкеровац у (бувшей) Югославиї. У Войводини и у горватских часцох (Срим и Славония) Руснацох припознавали як окремну националну меншину, а держава помагала руским школом, културним институцийом, медийом итд. Грекокатолїцкей церкви було допущене дїйствованє. Кед 1974. року Войводина преглашена за автономну покраїну Републики Сербиї, Руснаци, хторих було 19.000, поставаю єдна з пейц урядово припознатих националносцох у Покраїни». Пията теза шведочи о тим же ше руски язик як єден зоз славянских язикох одупера класичней шеми учишльованя до єдней з трох язичних ґрупох. Авторка подцагує и же «и попри факту же су `бездержавни` народ, Руснаци з пестованьом руского язика прейґ усного преношеня зачували свой язик».

На концу роботи, попри вичерпней и сучасней литератури, хтору у наиходзацих наукових виглєдованьох нє годзен заобисц анї єден виглєдовач рускей култури (без огляду же чи слово о язику, литератури, историї, фолклору и инш.), авторка заключує: «Же би народ жил, треба язик а нє державу – и нїч нє будзе страцене. Од потомкох завиши кельо длуго». 
 
проф. др Михайло Фейса