65 rokuv od sovetcko-ukrajinskoji aneksiji... (1)

65 рокув вуд совецько-украйинської анексії Карпато-Рутенії и її корінных жителюв
 
Наша Рутенська Отцюзнина тысяча рокув входила у состав Мадярського Королювства. Її корінні жителі Рутены и инші корінні етніки сёї території за тот довгый историчный час научилися мирно уєдно жити на середнєевропських просто­рах. Хоть єдна култура влияла на другу, кажда етніка сохранила потребный фундамент свої културної спеціфічности, котрый необходимый діла далшого лінгвістичного роста. До рока 1944/45, даже османы не мішалися до културного живота тутешнёго населеня. По первуй Світовуй войні на заклад межинародных соглашеній, двадцять рокув сеся нововытворена територія на ущерб єдноты Русинов входила у состав Чехословакії, и де юре то так было аж до кунця Другої світової войны, бо хоть Рутенія од рока 1938 до кунця 1944 назад войшла у состав Мадярщины, у западных держав и СССР были платні мирові договоры из часув послі Первої Світової войны. То была велика переміна діла народа уже лем зато, ош за довгі столітія Мадяр­ського Королювства, Рутены были пуд „єдным небом" и несправедливыми мировыми соглаше­ниями были розділені до новозникнутых сосідных держав и тым розділенієм то, што ся зросло за тысячі рокув, было розділено на шкоду як културного, так и економічного розвитія. Сися переміна кидь и принесла ущерб, айбо не катасторофічный, бо жителі Карпато-Рутенії приспособилися ид закладным перемінам, и нові чехословацькі уряды примножили далшоє културноє розвитиє як Руте-нув, так и містных мадяр, румун и другы етнікумув.
 
Нечекана катастрофа до Рутенії „загніздилася" на конци Другої Світової войны, принесли її тоты, котрі русинську землю мали освободити. Уже 65 рокув вуд новембра 1944 діла нашої русинської землі война ся закончила, и як русины, так и цілоє корінноє жителство надіялося на возрожденіє сво­боды. Світова война у маю 1945 рока ся закончила діла цілої нашої планеты, айбо її конець принюс діла нашої Отцюзнины намісто свободы совецько-украйинську анексію, сталінські концентрачні таборы, терор и културно-етнічеську ліквідацію русинства. Послі розпада совецької имперії, народы Середньої Европы зверли из себе болше-вицькоє ярмо, поставилися увіренно на свої собственні ногы, зачали учитися жити и творити у новых условіях демократії, єдным словом, каждый из них выбрав хоть и из „дітськыми хворотами", запречинеными комунізмом, свуй новый демокра­тичный путь. Діла корінного жителства Карпато-Рутенії нова свобода не прийшла, бо території по войні захвачені Сталіном, котрі адміністративно были  пуд   контролем   болшевицького   Києва,   и надале обстали пуд його панством лем уже не болшевицькым, айбо націоналістичным из болшевицькыми методами панованя. На конци октовбра 1944 бої перемістилися вуд Ужгорода дале на запад, а из ними и Чехословацькый воєнный корпус (Чехословацький Армадный сбор). Наші хлопці, котрых русинськый політик и член Чехословаць­кого правителства др Павел Цибере уєдно из армадным генералом Людвигом Свободов высвободили из сибірськых концентрачных таборув, жертвовали свої животы за свободу и демократичноє розвитіє не лем свої землі, айбо цілої Чехословакії. Сисі бывші рабы совецьких ГУЛАГув были озброєні, обы у уніформах Чехословацького войська войовали и умирали дале и за гатарами свої рудної землі, обы уєдно из ушыткима антифашистами, вуд нацизма освободили цілу Чехословакію. Так хотіли помочи установити свободу и демократію у цілуй Европі. Айбо из кунцём войны не пришла свобода. Пусля великого нещастя Холокоста пришло безпощадноє выселеніє німецького и отчасти и мадярського населеня из Чехословакії и иншых держав. Из Полші немилосердно выселили корін­ноє жителство Карпат - лемкув. Наші подкарпатські хлопці у тяжкых боях проливали свою кров, обы выкупили діла свої Отцюзнины достойноє місто межи демократичными народами у повойновуй Середнюй Европі. Умирало їх на бойищах много тысяч уд Бузулука аж до Прагы, бо „великий вождь" Сталін дав розказ, обы його бывших рабув у чехословацьких воєнных униформах гнали на передні фронтові лінії и хосновали їх у найтяжкых дилетантно напланованых бойовых акціях.

Сталін своїх бывших рабув зараховав межи свідкув ГУЛАГув, тым хотів досягнути, обы ани єден свідок не обстався живый, котрый зажив сталінськоє новодобовоє рабство у сибірських ГУЛАГах. Генераліссімус добре знав, ош тото суть перші потенціалні свідкы, котрі розширять у Европі страшну правду про ГУЛАГы. Послідня велика стратегично нелогічна „різня" была у Дуклянському пересмыку, де нашых хлопцюв гнали чолом на добре хоронені и масковані німецькі оборонні позиції, и сталінцям у воєнных уніформах на сякый способ удалося много русинськых свідкув из ГУЛАГув позабивати, айбо на щастя не усіх, и по войні свідкы заговорили. Обы порозуміти розмір Дуклянської трагедії и обы быв ясный образ о тум, ош кто майбулше жертв принюс не лише за свободу Рутенії, але цілої Чехословакії, треба лем на памнятнику сёї трагедії прочитати выбиті имена павших. Обы памнятник на Дуклі не быв лем німым каміньом, каждый житель Середньої Европы мав бы знати, ош на памнятнику межи выбитими именами, русинські имена высоко преобладавуть над именами чеськими и словацькими. Из одступом часу не лем Русины, але усі корінні жителі нашої Отцюзнины мавуть право из чистов совістью контастировати, ош на наш великий жаль, задарь умиралисьме за свою свободу, котру вуд нас узяв Сталін, и Украйина нам дале натискує пораблованя. Бенеш, його правителство и чеські комуністы, зрадили не лем нашых хлопцюв у чехословацькых уніформах, айбо и нашу Отцюзнину уже тогды, коли Бенеш у Лондоні дав заперти канцеларію др. Павла Цибере, хоть война ищи ся не закончила, и ищи офіціално мали обновитися гатары из рока 1938. На жаль, наші хлопці умирали на фронті за якусь Чехословакію, політики котрої зрадили наш народ два раз. Другый раз, послі розпада совецької имперії, сися зрада указалася нараз по розпаді комунізма. Послі розпада СССР, у Празі проходив первый сяток побіды над фашизмом, котрый організовала, кромі даяких організацій, и канцеларня президента, уже свободної вуд комунізма Чехо­словакії. Тогдашный посткомуністичный чехосло-вацькый президент и борец за „селективну справед­ливость", ани словом не спомнянув, ош русины и вообще жителі Подкарпатської Руси, отличилися при освобожденію Чехословакії, лем „склоновав" бойові заслугы чехув и словакув, а кибы мав хоть мало доброї волі, та муг ищи найти русинув — ветеранув войны и покликати на сяток, бо у тоты часы 5.05.1990 рока без намагы мож было тых ветеранув-русинув найти по цілуй Чехословакії и лем у Празі тулько, што ними мож было бы заполнити дакулко автобусув.
 
nasliduje (2)   http://www.rusyn.sk/index.php?ID=5055&l=sk