ALEKSANDER MYTRAK /1837-1913/
16 ОКТОВБРА 1837 РОКА РОДИВ СЯ АЛЕКСАНДЕР МИТРАК - ЗНАМЫЙ РУСИНСЬКЫЙ ПИСАТЕЛЬ, ПУБЛІЦИСТ, ЕТНОГРАФ, ФОЛЬКЛОРИСТ, ЛЕКСИКОГРАФ.
Они будили русинськый народ
Межи будителями нашого народа постава Митрака є єднов из майчестованых у историі края.
Родив ся просвітитель 16 октовбра 1837 рока у фамилиі сященника Андрія Митрака, котрый перед сьым перебрав ся у Плоскоє из Ганьковиці (обыдва села у Березькому комітаті). 12 фебруара 1841 рока отець Андрій умер (простудив ся у церьковли).
По сьому сімя (котра налічовала четверо дітий) наново перебрала ся жыти в Ужгород. Туй, в Ужгороді, умер брат будущого писателя, а сестры го жыли из ним по вшытких містах, де попував.
Хоть Александр Митрак прожыв у Плоскому мало булше трьох рокув, сю містность пуздніше поминать из теплотов и добротов: «Вид здешней природы, напоминая мне место моего рождения, так отрадно подействовал на меня, что я почувствовал себя будто дома».
Ошколововав ся Митрак в Ужгородськуй (1847-1853) и Сатмарськуй (1853-1859) гимназіях. Кончив Ужгородську богословську семінарію. У 1862 рокови быв рукоположеный у сященникы. Служив у селах Ильниця, Великі Лучки, Кленово, Ворочево.
Александер Митрак быв катехитом у Мукачовськуй народнуй школі. Товдошньый ученик, а в будущому знамый историк Юрій Калман Жаткович, так памнянув Митрака у свойых мемуарах: « Методы ученя были у всіх єдні – бити по плечах прутом, даже палицьов, а по персткам линейками.
Изьятієм быв руський катехит А.Митрак, который даже не выругав школяров, однако ученики не злоупотребляли его ласков и любили его».
Перебывавучи у Мукачові, Митрак пише свої стихы «Мы убоги, мало нас»,
«Добрі тому багатому», «На Верховині» и печатать йих пуд псевдонимом Материн:
Мы убоги, мало нас…
Мы убоги, мало нас,
Велика в нас старость,
Наши дети босо ходят
Про нашу недбалость.
Говорят нам наши люде:
«Язык свой любите,
И народни права ваши
Никому не дайте».
Добре им так говорити,
При сытости полной.
И писати «статеечки»
О жизне народной.
Добрі тому багатому…
Добрі тому богатому,
Кто родился паном;
Добрі тому щасливому
Кто не быв Иваном.
Ой то не так біднякови
Кто не зазнал долі
Як тому то цветочкови,
Что змарнів у полі.
Других людей щастя пестить
Як мати родная,
А бідного ненавидить
Ги мачуха злая.
На Верховині…
Горы наши, горы.
Наши бідні горы!
На вас я печально
Устремляю взоры.
Что за дивна сила
Тут вас наметала?
Луч тепленькій солнца,
И землю украла!
Кроете ли в недрах
Золотую долю,-
Иль готовите нам
Вічную недолю?
Подовж 60-80- рокув 19 стороча Митрак пише декотрі роботы на етнаграфичеські темы: «Русскій народ», «Как ісполняет своі весеннія работи угро-русскій народ», «Жнива в угро-руссов», «Домики или избы в угро-русскіх крестьян», «Домашній быт угро-русских крестьян».
Айбо амйбулшым шедевром Митрака быв очерк «Путевыя впечатленія на Верховине», печатаный у журналі «Світ» в 13, 14, 15 и 16-му номерах за 1867 рук. Наведеме декотрі отрывкы сьоі роботы:
«…Верховина – отдельный, особый край: там уже не созріет кукуруза, столь любимое растеніе нашого народа, только овес и овес повсюду; хижины не белены, из смерековаго дерева; хлопы сорочки свои не на переди, но на заде связывают; словом повсюду особыя, отличательныя черты на лице и человека и природы…
Идя пішком, я пустился в разговор с двумя мальчиками, которые окончив свою повинную работу при починке дороги, возвращались домой. – Одному могло быть 12 лет от роду, другому – 10. Не смотря на дітскіе годы их – житейская забота, бідная жизнь – так печально развили их, что они говорили будто взрослые. Вопрошаю их, как они поживают? – «Тісно, поночку; нее хліба», - был смутный их отвіт. Як же помогаете себі, откуду достаете хліба? «Жиды помогають нам, они дают нам на хліб.» Вот единственные благотворители на Верховині. И что за хорошіе благотворители они! От благотворительности их народ повсюду бідніет, а они множатся и богатіют…
Как жаль, что человік на Верховині принужден укрываться от вихров и метелей в узенькія долины, откуду так узок и ограничен кругозор его. А тут на вершині каков простор, какая ширина для взора! Но как далеко отсюда видит око человека , повсюду лиш горы и горы волнуются…
Самая большая біда на Верховині – недостаток путей сообщенія; возового пути тут майже нет, и лишь верхом на маленьких кониках доставляют себі жители к пропитанію нужныя средства.- Один мадьярскій писатель, описуя мараморошскую Верховину, назвал ее Ирландіей Угорщины. – Если под. Ирландіей разуміют бідный, забытый край, скудныя силы коего извлекаются для чужих выгод, но о котором никто не заботится: то Верховіна одна из самих бідніших Ирландій на світі…»
Служачи парохом села Кленово, Митрак заканчує «Русско-мадярській словарь» и пише «Мадярсько-русский словарь». Не мавучи спонсорськых гроший на печатаня «Русско-мадярського словаря» (846 страниць), Митрак у 1881 рокови выдає го за своі . Друга же часть - «Мадярсько-русский словарь» была напечатана лем у 1922 рокови.
Ги фольклорист Митрак фурт збирав и ушорював русинські співанкы, переказы, легенды. Ще у 1864 рокови у Шарошпотокови вийшов зборник русинськых співанок, зобраных Митраком, котрі потовмачив на мадярськый язык Тиводар Легоцький. Другу часть фольклорних творув у 1866 рокови Митрак через Анатолія Кралицького переслав Якову Головацькому. Сесі записы пузніше напечатали у зборнику «Народныя песни Галицкой и Угорской Руси»
Выйшовши у 1900 рокови на пензію, отець Александер поселив ся в Ужгороді, а пузніше - у Росвигові. Вун надале писав статі, збирав фольклор. За напады на єпископа- ренегата Пенковича на нього ся наверла газета «Карпат», обвинивши у шпіонажі на хосен Росіі и предательстві Австро-Мадярщины. Митрак гордо отказав: «Перебачте, кить я свойов любовлю до народа ся компрометуву и русином не можу быти, товды другим не хочу».
17 марта 1913 рока у росвиговськуй хыжи Митрака жандармы зробили обыск и конфісковали рукописы и любимі книжкы поета. Серце го не выдержало...
Юрий Шипович,
Zdroj: Facebook
Aktuality
Zobraziť všetky30.04.2026
Dve percentá, jeden spoločný cieľ
Podporte nás 2 % z vašich daní a buďte súčasťou nášho úsilia o zachovanie a šírenie neznámej histórie Rusínov.
Vaša podpora je pre nás cenná – ďakujeme za dôveru!
Notársky centrálny register určených právnických osôb
Informácie o určenej…
05.03.2026
Pozvánka na premiéru: Predavač dažďa / Продавач доджу
1 hodina 40 minút • Premiéra: 5. marca 2026
Originál: Predavač dažďa
štvrtok 12. 3.
2. premiéra
Veľká scéna
Dážď sa kúpiť nedá. To však neznamená, že ho niekto nemôže predávať.
Je leto, sucho a práve padol ďalší teplotný rekord. Pri va…
04.03.2026
Lemkovia vytvárajú „Hołos“. O kultúre, ktorá nezanikla
autorka: Julia Pańków
"Chcela som ukázať, že my, mladí Lemkovia, sme schopní vytvoriť dielo, ktoré je relevantné pre našu dobu. Že máme čo povedať a že náš hlas je dôležitý,“ hovorí Daria Kuziak, autorka prvej lemkovskej ope…
01.03.2026
PSK: Týždeň slovenských knižníc ponúkne besedy, výstavy, workshopy, kvízy aj kino medzi knihami
Jarné prázdniny sa budú v Prešovskom kraji niesť v duchu čítania, kvalitnej literatúry a pestrej palety knižničných podujatí. V pondelok 2. marca totiž štartuje Týždeň slovenských knižníc, počas ktorého si atraktívne podujatia zam…
23.02.2026
Ivan Soták *1929 †2026
Zomrel Ivan Soták, zakladateľ Katedry fyzikálnej chémie Univerzity P. J. Šafárika. Mal 96 rokov
Róbert Bejda
redaktor, webeditor
Univerzita Pavla Jozefa Šafárika prišla o jedného zo svojich bývalých významných zamestnancov. Vo veku 96 rok…
21.02.2026
Před 35 lety vznikla Společnost přátel Podkarpatské Rusi
Agáta Pilátová
Na počátku všeho stálo jedno setkání. Na jaře roku 1990, jen několik měsíců po pádu komunistického režimu v Československu, vyšel v tehdejším týdeníku Tvorba zásadní a velmi pozoruhodný článek básníka a publicisty Jaromíra Hořc…
Naše obce
Zobraziť galérieUjko Vasyľ
Ekzamen. Profesor:
-Povičte, mi pan Handnoga, de mať žena appendix?
-Kiď vojdete, ta doľiva...!
Československý svět v Karpatech
Československý svet v Karpatoch
Čechoslovackyj svit v Karpatach
Reprezentatívna fotopublikácia
Objednať