Byzantské tradície na Zemplíne žijú

Візаньскы традіції на Земплинї жыють
На нашых селах і містечках ту в Карпатах і під Бескідом, де жыють векшынов нашы Русины, в многых храмах восточно-візаньского обряду чути на св. Літурґіях співати по словеньскы. У вівторок 5. юла 2011  на цілоєпархіалных  ославых Михалївско-кошыцькой єпархії в Михалївцях з нагоды храмового свята – одпусту святых Кіріла і Мефодія і святого апостолом ровного Растіслава, княжя Моравского, при архієрейскій Літурґії то так не было.  
 

 Вшыткы співы і цілый обряд ся одправляв по церьковнославяньскы. На вытворіню прекрасной і славностной атмосферы того праздника  велику заслугу мали прекрасны співы Православного змішаного  хору  під діріґованём Надежды Січаковой і Владыка Марек, архієпіскоп хустьской і віноградской єпарвії на  Підкарпатьской Руси, котрый у своёй проповідї ку віруючім говорив по руськы.  Приємно нам было  слухати при  єктеніях, чітаню св, Євангелія і іншых співах   сытый і мелодічный барітон-голос архідіакона  о. Матуша Спішака. Вєдно зо співом хору тоты співаны молитвы  заповняли не лем вшыткы  просторы і куточкы   Православного катедралного храму, но і сердця притомных віруючіх.   Мене в тїм часі овладїли такы чувства, як бы я  сідїв   в найвекшім правосвавнїм  храмі в Москві -  в ХРАМІ ХРІСТА СПАСІТЕЛЯ. Тота традіція  церьковнославяньского співу у церьквах восточно-візаньского обряду – у православній і ґрекокатолицькій на Земплинї, подля Проф. ТгДр. Імріха Белейканіча, к. н., мать давну    історію. Доднесь, тых віруючіх, котры дотримують церьковнославяньскый обряд, дакотры земплинчане звыкли прозывати руснаками.
 

Почас  цілых ослав были выставлены мощі святого старьця Ёва Угольского, покровітеля Милалївско-кошыцькой православной єпархії. Святый Ёва ся вызначує тым, же в рокох 1924 – 25  як обчан Ческословеньской републикы, жыючій на Підкарпатской Руси, іщі перед одходом до монастыря на святу Гору Атгос, в молодости служыв 2 рокы воєньску службу в Михалївцях і зато мы ёго назвали святый Ёва Угольскый-Михалївскый О тїй події буде написане на табличцї, котра буде на стінї Михалївской катедралы.
 

Ославы зачали уж в понедїлёк 4. 7. 2011 архієрейсков вечернёв з літіёв. У вівторок 5. 7. 2011 дополудня продовжували ославы єпархіалных покровітелей Михалївско-кошыцькой єпархії процесіёв заграничных архієреєв  і духовенсста до храму. Божественную літурґію служыли: владыка Марек, архієпіскоп Устьской і віноградской єпархії на Підкарпатьской Руси і владыка Ґеорґій, архієпіскоп Михалївско-кошыцькой єпархії вєдно з  заграничныма архієреями і духовенством.
 

В проповідї владыка Марек обознамив віруючіх з інтересным жывотом святого старьця Ёву, котрый в 2. Світовій войнї боёвав у Першім Ческословеньскім армаднїм зборі під командованём ґенерала Свободы будучого презідента ЧСР з котрым аж до ёго смерти вєдно дружыли.   По скінчіню войны вернул ся до монашецького чіну. Як священик быв довгы рокы душпастырём на парохії в невеликім селї близько своёго родного села Мала Уголка. Ту і помер,  ту ёго і похоронили Так як ку жывому ходили люде не лем з близькой околицї, но і з далекой Росії просити о раду, так і теперь каждый день мож видїти при ёго гробі когось стояти. При кінцї літурґії владыка Ґеорґій в приговорі ку віруючім, меджі іншым, обяснив велике значіня святых апостолів Кіріла і Мефодія про наш славяньскый народ, котрому принесли не лем письмо і переложыли до старославяньского языка священое писаніє і літурґічны книгы, но і вчіли нашых славянів-поганїв жыти по хрітіаньскы. Велика вдячность за іх перебываня на Великій Моравії принадлежыть князю св. Растіславови,  на позваня котрого в року 863 візаньскый царь Михаіл ІІІ. выслав  нашым славянам велику  місію вєдно з мудрыма і школованыма братами. Но їх учіня на тых терітoріях не было вшыткым по волї. Ёго сыновец Святоплук зрадив  своёго стрыка – Растіслава і передав неприятельскым  Восточным Франкам, котры в року 870 князя св. Растіслава увязнили, мучіли і  выкололи ёму очі.. Князь помер як мученик за правдиве Хрістове учіня незнамо коли в якімсь монастырю в Боварії. Учеників Кіріла і Мефодія із Великой Моравії выгнали і славяньскый народ ся  зась дістав під выходофраньскый вплив.
 

По скінчіню архієрейской літурґії ославы были закінчены  обходом около храму, На челї заступу духовенства і віруючіх былa несенa ікона покровітелей  Михалївско-кошыцькой єпархії.
 

Ославы на праздник святого апостоломровного Растіслава, князя Моравского в Михалївско-кошыцькой православной єпархії лем потвердили, же візаньска традіція на Земплинї жыє.
 
Кошыцї, 5. юла 2011

 

Інж. Іван  Ф р і ц ь к ы й