Cikavo, kudy podilasja Rusynska Respublika? (1)

Цікаво, куди поділася Русинська Республіка?

НА НАУЧНО-ПРАКТИЧОЙ КОНФЕРЕНЦІИ, ПОСВЯЩЕНОЙ 72-й ГОДОВЩИНІ ПРОВОЗГЛАШЕНІЯ НЕЗАВИСИМОЙ РУСИНСЬКОЙ РЕСПУБЛІКЫ
На Парижськой мирной конференціи стран Антанты и їх союзников (32 страны) согласилися, што борьба малых націй и народов Європы за равноправіє из великыма (титульными) націями и народами имперій переросла в Перву мирову войну. Обыся такоє не повторило у будущому, они приняли рішеніє заключити такі межинародні Договора, которі бы гарантовали малым націям и малым народам равноправіє из титульными націями, в тому числі, право на самоопреділеніє аж до образованія своєй національной и независимої страны. В многонаціональной Росіи такоє право малым націям и народам было предоставлено Декретом № 1 под названієм «О мирі».

Юридичный термін малая нация – йсе компактно проживающа на своюй національнуй територіи автохтонна нація, котра щи не имієт своєй государственности, а юридичный термін малый народ – йсе національноє меньшинство, котроє имієт автономну государственность в составі страны своєго пребыванія. Правом малых націй и народов на самоопреділеніє воспользовалися, в частности, чехы и словакы Австро-Венгріи, котрі 28 - 30 октовбра 1918 года провозгласили образованіє свойих національных стран и обєдинилися в независиму Чехо-Словакію. Воспользовалася сим правом на самоопределеніє и русинська нація Австро-Венгріи, котру щи в 1849 г. Австрія признала політичнов наційов и завто образовала Русинськый дистрикт из столицьов в граді Кошице. Но из цільов ассиміляціи русинськой націи Русинськый дистрикт быв ліквідованый путëм розчленованя ріков Уж такым образом, што правобережна ëго часть войшла в состав Словацького дистрикта, а лівобережна – ид Венгерському. Русины левобережной части Русинського дистрикта назвали свою часть русинськой національной територіи Подкарпатська Русь, а єї «столицьов» став Ужгород. Аналогічно русины правобережной части Русинського дистрикта назвали свою часть національной територіи Пряшевська Русь, як производного од названія їх «столиці» - города Пряшев. В результаті, русины Пряшевськой Руси постепенно ассимілëвалися у словаков, а русины (русены-рутены) Подкарпатськой Руси – у венгров. Йся ассиміляція русинов начиналася из начальных школ, покулько всі русинські учебні заведенія, окрем русинськых церковных школ, в Словацькому и Венгерському дистриктах постепенно были ліквідовані. Для рішенія вопроса своëго самоопреділенія, русинська интелігенція Подкарпатськой Руси 6 новембра в 1918 г. образовала «Ужгородську народну Раду русинов Венгріи».

Она, под руководством директора русинськой учительськой гимназіи Августина Волошина, начала в Подкарпатськой Руси агітацію за русинську автономну республику в составі Венгріи. Но русины Пряшевськой Руси не поддержали рішенія «Ужгородськой народной рады русинов Венгріи» и 19 новембра 1918 г. образовали «Пряшевську народну раду русинов», котора в сей же день приняла рішеніє о приєднаню Пряшевськой Руси ид Чехо-Словакіи. Русины Подкарпатськой Руси избрали 200 делегатов, котрі 10 децембра в 1918 г. на своєму зїзді в Будапешті приняли розробленый русинами-юристами законопроект о русинськой автономной республиці в составі новообразованной Венгріи, котра 21 децембра в 1918 г. приняла ëго в силі конституційного закона под № 10 и названієм «Про автономію русинськой (Rutheni) націи, котра проживає на територіи Венгріи». Первый параграф даного закона начинатся словами: «Русинська нація, котра проживає на територіи Венгріи, имієт право на самоопреділеніє», а перва часть второго параграфа даного закона написана так: «Из частий Мараморошського, Угочанського, Бережського и Унгського комітатов, заселеных русинами, создаєся автономна правова територія под назвов Руська Крайина (Страна)». Столицьов Руськой, то є Русинськой Крайины, став град Мукачево. В автономной Русинськой Крайині 04 марта в 1919 г. состоялися выборы депутатов єї парламента исключительно из русинов, котрый приступив ид розробці Конституціи автономной республікы Русинська Крайина.

Но В.Ленин направив у Венгрію комуністов-интернаціоналістов, обы они в не зформовануй раз як слідує демократичной Венгріи захватили власть в свої рукы. Возглавив їх Бийла Кун (Коган), котрый ся родив и уріс в Угочанському комітаті, то є окрузі. В результаті подкупа и зговора, комуністы 31 марта в 1919 г. прийшли ид власти и начали націоналізацію, мобілізацію, реорганізацію, и як наслідок, – дестабілізацію по всюй Венгріи. За йсе русины рішили выйти из состава Венгріи и присоєдинитися своєй автономной Русинськой Крайиной ид Чехословакіи. 29 априля в 1919 г. комуністична власть Бийла Куна в Подкарпатськой Руси была ліквідована, што дало возможность членам правленій всіх русинськых організацій Пряшевськой и Подкарпатськой Руси 7-8 мая в 1919 г. провести в Ужгороді своє законноє засіданіє. На сëму засіданію они приняли рішеніє обєдинитися в єдну русинську національну організацію под назвов «Центральна Русинська Народна Рада» (курто – ЦРНР), а также рішеніє, же члены правленій обєдинившихся русинськых організацій стают членами правленія заново созданной ЦРНР. Предсидателëм правленія ЦРНР было избрано А.Бескида, а ëго замістителями избрали А.Волошина, М.Бращайка и Г.Стрипского – як представителя од русинов, котрі жили в Будапешті.
 

part (2): http://www.rusyn.sk/index.php?ID=5794&l=sk

Петр Годьмаш, г. Ужгород
Zdroj: Газета "Правозахист"