Cikavo, kudy podilasja Rusynska Respublika? (2)

В сись же день, 8 мая, правленіє ЦРНР єдиногласно приняло рішеніє:
1) присоєдинитися всюй русинськой національной територіи бывшой Австро-Венгріи ид Чехословакійи на правах автономной республікы под назвов Подкарпатська Русь;
2) уповномочити А. Бескида и Г.,Жатковича, практикующых юристов по образованію, представителями русинськой націи на Парижськой мирной конференціи;
3) затвердити 120-членську делегацію во главі из А.Волошиным, котра уповноважовалася їхати в Прагу (прибывша в Прагу 23 мая в 1919 г.) и просити Т.Масарика, Президента Чехословакіи, дати согласіє на присоєдиненіє русинськой національной територіи в состав Чехословакіи из сохраненієм за нив статуса автономной республікы.

 

Чехословакія дала согласіє на присоєдиненіє русинськой територіи, котра входила в состав автономной Русинськой Крайины, покулько присоєдиненіє русинов Пряшевськой Руси уже было положительно рішено. Условія присоєдиненія русинськой територіи автономной Русинськой Крайины ид Чехословакіи были согласовані из Г.Жатковичом, котрі были изложені в спеціальному Меморандумі. Сей Меморандум 4 юлія в 1919 г. розсмотрів и утвердив Выша Рада Парижськой мирной конференціи. На сëму основанію, в ст. 53 Сен-Жерменського мирного договора из Австрійов од 10 септембра в 1919 г. было записано, же Чехословакія, цитуву, «включит у себе автономну територію Русинов на югу од Карпат». Но условія присоєдиненія автономной Русинськой Крайины ид Чехословакіи передбачалися статтями 10 – 13 оддільного договора стран Антанты и єї Союзниць, з єдної стороны, и Чехословакійов, из другої стороны. Договор передбачав защиту всех національных меньшинств, котрі довжні были увыйти в состав новообразованной Чехословакіи. В статтях 10 и 11 настоящый договор из Чехословакійов односно русинов автономной Русинськой Крайины написанный так, што Чехословакія обязуєся організовати на русинськой територіи на юг од Карпат автономну єдиницю из законодательным парламентом, то є, організовати в составі Чехословакіи русинську автономну республіку. Шкода, што замість русинськой автономной республікы Чехословакія свойов Конституційов 1920 г. признала за русинам бывшой автономной Русинськой Крайины лем автономный край под назвов Подкарпатська Русь. Промедленя правительством Чехословакіи из выполненієм свойих обязанностей по организаціи для русинов автономной республікы стало для Гітлера основанієм обжаловати йсе промедленіє в Лигу Націй, котра для розсмотреня сей жалобы Германіи назначила межинародный третейськый суд из Англіи, Италіи и Франціи. Засіданіє сëго межинародного суда Лігы Націй одбылося в Мюнхені, котрый 30 септембра в 1938 г. приняв рішеніє одобрати од Чехословакіи Судеты, котры были заселені етнічными німцями, и до 10 октовбра в 1938 г. оддати їх Германіи. Представителëм Германіи на сëму межинародному суді Лігы націй быв Гітлер, котрый требовав приняти рішеніє, жебы Чехословакія признала Словацьку независиму страну и автономну республіку русинов, котра до свободного присоєдиненія иміла автономну Русинську Крайину.

И парламент Чехословакіи 22 новембра в 1938 г. приняв два конституційых Законы-Близнюкы, котрыми было признано Словацьку земля и Подкарпаторусинську автономну землю автономными державами в составы Федеративной Чехословакыи из статусом автономных республык. Офіціальна назва закона про автономію Подкарпатськой Руси такая: «Конституційный закон од дня 22 новембря 1938 про автономію Подкарпатськой Руси». Первым премьєр-міністром правительства автономной Подкарпатськой Руси республіканського типа став А.Бровді, котрый запрітив «Організаційи украйинськых націоналістов» (ОУН) создавати полувоєнну організацію под назвов «Карпатська Січ», котра формовалася из нелегально прибывшых украйинцюв польской Галичины. За йсе под тиском Берліна ëго было замінено на выше упомнянутого А.Волошина, котрый став активным сторонником Гітлера и всяко способствовав созданію «Карпатськой Січи», даже быв єї членом. Словакы были возмущены тым, што они вєдно из чехами создавали двуєдину Чехо-Словакію, а їм предоставленый лем статус автономной республікы.
Сим ся воспользовала Германія, котра склонила правительство автономной Словакіи провозгласити суверенитет и выйти из состава федеративной Чехо-Словакіи, обіцяючи при сëму воєнну поддержку. За йсе парламент автономной Словакіи в ночь на 14 марта в 1939 г. приняв закон, котрым автономну Словакію провозгласив сувереннов республиков и єї выход из Федеративной Чехословакіи. Под предлогом защиты єї суверенитета, Германія в сисю же нуч начала вводити в Словакію свої войська, чим, фактично, начала окупацію Чехословакіи. Сим ся зхосновали создані в автономной Подкарпатской Руси по заказу Берліна штурмові отряды «Карпатської Січі". Они из пувночи, из 13 на 14 марта в 1939 г., начали из оружієм в руках захватовати в Подкарпатськой Руси стратегічені обєкты, обы до рана захватити в нюй власть у свої рукы. Но дислоковані в автономнуй Подкарпатськой Руси чехословацькі войська, котрі на 70% были укомплектовані містными русинами, до рана на шкуматя розгромили и плінили січовиків. Но, як и передбачалося Берлином, дійства штурмовых отрядов «Карпатськой Січи» одвернули на себе вооруженні силы Чехословакіи, обы сим способствовати Венгріи успішно начати окупацію Подкарпатськой Руси. За йсе в 06 годин 14 марта в 1939 г. войська Венгріи увыйшли в Подкарпатську Русь и за три дны єї окуповали.

Обы не втягнути народ у кровопролитну войну, Президент Чехословакіи Е.Гаха на рано 15 марта в 1939 г. оддав Чехословакію на милость Гітлеру. Коли ся розвидняло, в 06 годин 15 марта в 1939 г. німецькі войська начали окупацію Чехіи, а уже в обід Гітлер на кабріолеті вїхав у Прагу и остановився в президентському дворцëви. Так Федеративна Чехословакія де-факто перестала существовати. А як же в такуй непредсказуємуй ситуаційи существовати автономнуй Подкарпатськой Руси, як составнуй несуществующої Чехословакіи?

Для рішенія сей проблемы в 14 годин 15 марта 1939 года началося пленарноє засіданя законно избранного парламента Подкарпатськой Руси. У нëго не было другого варіанта, як приняти закон, котрым автономну Подкарпатську Русь провозгласити сувереннов республиков. Но под давленієм Берліна єї было провозглашено под назвов Республіка Карпатська Украйина, а премьєр-міністра А.Волошина парламент избрав єї Президентом. Суверенітет республікы Карпатська Украйина, котра 27 октовбра в 1944 г. была освобождена, а 26 новембра в 1944 г. переименована в Закарпатську Украйину, первыми признали Советськый Союз, Румынія и Венгрия, а пак через місяць позад освобожденія Прагы, 29 юнія в 1945 г. признала и Чехословакія. Суверенітет Карпатськой Украйины признала и суверенна Украйина, котра Указом Президента Украйины Л.Кучмы 15 марта в 2002 г. присвойила А.Волошину (посмертно) званіє Героя Украйины, – як Президенту суверенной Карпатськой Украйины и єї гражданину.

Петр Годьмаш, г. Ужгород