Hoďmaš: Vmesto Rusynskoj Respubliki - ukrajinskaja oblasť. 65-letňij deň trauma (1).

Годьмаш П. В. Вместо Русинской Республики - украинская область. 65-летний день ТРАУРА
По ініціативі очолюваного Д.Сидором “Сойму Підкарпатських Русинів”, 22 січня 2011 р. вперше в історії Закарпаття було проведено науково-практичну конференцію, присвячену 75-й річниці Дня жалоби корінних закарпатців. Виступали лідери і активісти русинського руху: кандидати наук Д.Сидор і О.Онисько, заслужений вчитель М.Алмашій, краєзнавці Л.Філіп і Д.Поп, та інші. Але публікуємо написані адвокатом П.Годьмашем тези його виступу, який дав згоду на їх публікацію:
“Українські націонал-радикали Галичини день приєднання до Української РСР вважають чорним Днем в її історії. Не менш чорним Днем в історії корінних закарпатців є 22 січня 1946 р. – День незаконного утворення на території русинської суверенної республіки Закарпатська Україна адміністративно-територіальної одиниці під назвою Закарпатська область Української РСР.
 

Перше: Ст. 1 Договору СРСР і Чехословаччини  «Про Закарпатську Україну» від 29 червня 1946 р. написана так: «Закарпатская Украина (носящая, согласно Чехословацкой Конституции, название Подкарпатская Русь), которая на основании Договора от 10-го сентября 1919 года, заключенного в Сен-Жермен ан Ле, вошла в качестве автономной единицы в рамки Чехословацкой Республики, (…) включается в состав Украинской Советской Социалистической Республики».
 

Тобто, в Договорі “Про Закарпатську Україну” мова йде про автономну країну Підкарпатська Русь, яка у 1919 р. добровільно увійшла до складу Чехословаччини, але на 29 червня 1945 р. уже мала іншу офіційну назву – Закарпатська Україна. Наголошую, всі країни світу, в тому числі СРСР згаданим Договором “Про Закарпатську Україну”, визнали, що Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословаччини добровільно. Тому масові, але голослівні звинувачення Чехословаччини з боку українського телебачення в тому, що Чехословаччина нібито окуповала Закарпаття шляхом аншлюсу, є безпідставними. Дивним є і те, що Чехія і Словаччина на ці звинувачення підступно мовчать.
 

У зв’язку з вище сказаним нагадаю, що Угорщина 21 грудня 1918 р. прийняла конституційний закон “Про автономію русинської нації, що проживає на території Угорщини”, у якому написано: “$ 1. Русинська нація, що проживає на території Угорщини, має повне право на самовизначення в області управління своїх внутрішніх справ, юстиції, шкільних та освітніх справ, віросповідання, як з точки зору законодавства, так і правління, і з огляду на це положення цього закону є керуючим. $ 2. З частин Мараморошського, Угочанського, Березьского та Унгського комітатів, заселених русинами, створюється автономна правова територія (губернаторська територія) під назвою Руська Країна”. Однак сучасні українські фальсифікатори історії у своїх так званих дослідженнях замість слів “Руська (у сьогоднішньому варіанті – Русинська) Країна” пишуть “Українська Країна”?!
03 березня 1919 р. відбулися вибори депутатів парламенту автономної Руської Країни виключно із числа русинів. Але у квітні 1919 р. владу в Угорщині захопили комуністи на чолі з Б.Куном (Коганом), родом із Виноградівщини. Тому русини автономної Русинської Країни 8 травня 1919 р. прийняли рішення приєднатись до Чехо-Словаччини на правах автономної республіки під назвою Підкарпатська Русь.
 

Учасники Паризької мирної конференції визнали і за малими націями право на самовизначення. Вони це право малих націй на самовизначення зафіксували в укладених ними Версальській серії міжнародних договорів, а Радянська Росія це право визнала Декретом “Про мир” від 9 листопада 1917 р. Цим правом малих націй на самовизначення скористався законно обраний парламент русинської автономної республіки Підкарпатська Русь, який законом від 15 березня 1939 р. свою автономну республіку Підкарпатська Русь проголосив суверенною республікою, але (на вимогу Берліна) під назвою Карпатська Україна.
 

В цей же день, 15 березня 1939 р., Чехословаччина здалась на милість Гітлеру і в Прагу увійшли окупаційні війська Німеччини. Тому парламент Чехословаччини просто не мав можливості внести в Конституцію зміни про суверенітет Підкарпатської Русі та її перейменування в Карпатську Україну. Дехто з активістів русинського руху із-за своєї некомпетентності чи по іншій причині хоче використати цю ситуацію так, що нібито парламент Підкарпатської Русі взагалі не приймав закон про суверенітет та перейменування Підкарпатської Русі в Закарпатську Україну. Ігноруючи при цьому той факт, що проголошений 15 березня 1939 р. суверенітет Підкарпатської Русі – Карпатської України визнали всі країни Європи і Америки! Визнала навіть суверенна Україна присвоєнням А.Волошину звання Герой України не як громадянину і діячу України, а як Президенту суверенної Карпатської України.
Друге: Суверенну республіку Карпатська Україна було визволено з окупації 27 жовтня 1944 р. Не очікуючи визволення Праги (9 травня 1945 р.), Народні комітети (місцеві органи влади) суверенної Карпатської України 26 листопада 1944 р. прийняли Маніфест про вихід суверенної Карпатської України із федеративної Чехословаччини та приєднання її до Української РСР, але вже під назвою Закарпатська Україна. По вище згаданій причині (перебування Праги в окупації), парламент Чехословаччини не мав можливості в перші місяці після визволення Праги внести зміни до Конституції як про вихід Карпатської України із складу Чехословаччини, так про перейменування Підкарпатської Русі в Закарпатську Україну. Ось чому в Договорі про приєднання Закарпатської України до Української РСР було оговорено, що по Конституції Чехословаччини за Закарпатською Україною зберігається назва Підкарпатська Русь, але в Договорі її названо існуючою на 29 червня 1945 р. офіційну самоназву Закарпатська Україна. Одночасно цим Договором “Про Закарпатську Україну” було підтверджено, що Закарпатська Україна на день укладення цього Договору є суверенною країною, а не адміністративно-територіальною одиницею.
 
part (2):  http://www.rusyn.sk/index.php?ID=5666&l=sk