Ja-Rusyn, moji ďido i ňaňo - rusyny, i mamka rusynka! (1)

Я - Русин, мої Дідо и Няньо - русины, и мамка русинка!

Сьогодні ніхто не заперечує, що Закарпаття є прабатьківщиною автохтонних русинів, які під час перебування у складі Угорщини домоглися від неї прийняття 21 грудня 1918 р. конституційного закону «Про автономію русинської (рутенської) нації, що проживає на території Угорщини». Цим законом угорських русинів було визнано політичною нацією, яка має право на самовизначення і утворення власної, тобто русинську автономної державності під назвою «Русинська Країна» республіканського типу.

Але в березні 1919 р. владу в Угорщині захопили комуністи. Тому русинські організації автономної Країни Русинів, а також Пряшівська Народна Рада Русинів Чехословаччини, 8 травня 1919 р. прийняли в Ужгороді рішення про своє об’єднання в Центральну Русинську Народну Раду та утворення на території автономної Русинської Країни і Пряшівського краю Чехословаччини, населеного етнічними русинами, русинської автономної республіки у складі Чехословаччини.
 

Оскільки вирішення цього питання стосувалося двох суверенних країн, тобто Угорщини і Чехословаччини, то воно Центральна Русинська Народна Рада (далі – ЦРНР), у якій А.Волошин був заступником голови ЦРНР, прийняла рішення винести це питання на розгляд Паризької мирної конференції. В результаті всі країни-учасниці Паризької мирної конференції, в їх числі Угорщина і Чехословаччина, врахували справедливі вимоги древньої русинської нації і прийняли рішення на користь русинів.
 
В прийнятих на Паризькій мирній конференції міжнародних договорах, які і сьогодні діють у якості міжнародного права, було записано про приєднання лише «автономної території Русинів на південь від Карпат» до Чехословаччини тому, що заселений русинами Пряшівський край уже був у складі Чехословаччини. А статтями 10 – 13 договору країн-учасниць Паризької мирної конференції із Чехословаччиною від 10 вересня 1919 р. передбачалося збереження за русинами Русинської Країни статусу автономної республіки і в новій для них країні, тобто Чехословаччині.
 

Однак Чехословаччина, яка була щойно створена із клаптиків територій сусідніх країн, не поспішала надати як статусу автономної республіки русинам бувшої автономної Країни Русинів, тим більше не поспішала визнати статус за словаками права на утворення суверенної Республіки Словаччина, хоча чехи саме із словаками створювали Чехословаччину. Таким чином Чехословаччина не виконувала взяті на себе зобов’язання, які були записані в міжнародних договорах, укладених на Паризькій мирній конференції за її участі.
 
Прийнятий на Паризькій мирній конференції Статут Ліги Націй увійшов до Сен-Жерменського мирного договору з Австрією у якості його «Першої частини», тобто увійшли у якості статей 1 – 26 Сен-Жерменського мирного договору. Статутом Ліги Націй передбачалося утворення Третейського Суду Ліги Націй. В його компетенцію входило тлумачення укладених сторонами-членами Ліги Націй договорів, а також тлумачення міжнародного права. Відповідно до статті 13 Статуту Ліги Націй, яка одночасно є статтею 13 Сен-Жерменського мирного договору з Австрією, міжнародний Третейський Суд Ліги Націй утворювався із членів Ліги Націй, яких запропонує сторона, що затіяла судовий спір.
 

У 1933 р до влади у Німеччині прийшов А.Гітлер, який у 1938 р. підписав скаргу до Ліги Націй про притягнення до відповідальності Чехословаччину, яка грубо порушує підписані нею на Паризькій мирній конференції міжнародні договори. А саме: блокує намагання словаків утворити свою суверенну республіку у складі Чехословаччини; не поновлює русинам Підкарпатської Русі (сьогодні українського Закарпаття) статусу автономної республіки у складі Угорщини; блокує намагання етнічних німців регіону Чеські Судети надати їм статус автономності у складі Чехословаччини, тощо.
 

За ці порушення Німеччина вимагала, щоб Третейський Суд Ліги Націй (далі – Третейський Суд) застосував до Чехословаччини такі санкції: віддати Чеські Судети Німеччині; колишні землі Угорщини, заселені етнічними угорцями, повернути Угорщині; визнати адміністративно-територіальну одиницю Словацька Земля суверенною Республікою Словаччина; відновити русинам Підкарпатської Русі статус автономної республіки.
 

У зв’язку з цим та на пропозицію Німеччини, Ліга Націй утворила Третейський Суд у складі: Англія, Франція і Італія в особі керівників уряду цих країн – Д.Чемберлена, Е.Даладьє і Б.Муссоліні. Цей міжнародний Третейський Суд Ліга Націй зобов’язала встановити наявність чи відсутність порушень міжнародного права з боку Чехословаччини. Оскільки вище згадані порушення прав національних меншин Чехословаччиною були очевидними, то вище згаданий Третейський Суд запропонував Чехословаччині усунути їх самостійно. Вони зводилися до наступного: 1) визнати за етнічними німцями Чеських Судет і словаками право на самовизначення; 2) відновити русинам Підкарпатської Русі статус автономної республіки; 4) розпочати переговори з Угорщиною і на протязі 3-х місяців домовитися з нею про повернення Угорщині території, населеної етнічним угорцям, яка по Тріанонському мирному договору увійшла до складу Чехословаччини.
 

Але Чехословаччина не спішила виконувати ці пропозиції міжнародного Третейського Суду. Тому на вимогу Гітлера, який на цьому Третейському суді представляв Німеччину, 29-30 вересня 1938 р. в Мюнхені відбувся Третейський Суд. За грубі порушення передбачених міжнародним правом прав національних меншин та зволікання із виправленням цих порушень, Третейський Суд Ліги Націй 30 вересня 1938 р. зобов’язав Чехословаччину: 1 жовтня 1938 р. повернути Німеччині Чеські Судети, населені етнічними німцями; сприяти словакам в утворенні їх суверенної республіки у складі федеративної Чехо-Словаччини; надати русинам Підкарпатської Русі статус автономної республіки; на протязі 3-х місяців домовитися із Угорщиною про повернення їй території, населеної етнічними угорцями.
 

Членом Ліги Націй був і Радянський Союз, який теж підписав Сен-Жерменський мирний договір, а значить, підписав і визнав Статут Ліги Націй. Тому сьогодні смішно читати деяких істориків із високими науковими званнями, що нібито вище згадане рішення Третейського Суду являється незаконною Мюнхенською «змовою», незаконним рішенням Мюнхенської «конференції» тощо, з метою його дискредитації.

Вище згаданим рішенням Третейського Суду скористалася Польща, яка 2 жовтня 1938 р. ввела на спірний із Чехословаччиною Тешинський регіон Чехословаччини свої війська і таким чином окупувала його. Цим же рішенням Третейського Суду вирішили скористалися і словаки. Їх депутати в парламенті Чехословаччини та лідери словацьких політичних партій 7 жовтня 1938 р. прийняли рішення проголосити адміністративно-територіальну одиницю під назвою «Словацька земля» суверенною Республікою Словаччина у складі федеративної Чехословаччини.
 

Однак Чехословаччина не поспішала визнавати це рішення словаків і відновлювати автономію Підкарпатської Русі. На розпочатих 9 жовтня 1938 р. у словацькому м. Комарно переговорах з Угорщиною, Чехословаччина категорично відмовилася повертати Угорщині землі, населені етнічними угорцями. У знак протесту делегація Угорщини покинула ці переговори, а Будапешт заявив, що продовжить їх тільки після того, як Чехословаччина визнає за словаками право на суверенітет та відновить русинам Підкарпатської Русі статус автономної республіки і затвердить склад її уряду. Тому Чехословаччина затвердила склад уряду автономної Словаччини, а 11 жовтня 1938 р. затвердила і склад уряд автономної Підкарпатської Русі. Хоча як закону про утворення цих автономних республік ще не було.
 
Щоб ще більше підбурити словаків і русинів в ці рокові для Чехословаччини дні, А.Гітлер задіяв у розпочатий в Чехословаччині процес хаосу дипломатію та навіть «Абвер» (військову розвідку і контррозвідку) Вермахту. Однак русини Підкарпатської Русі не піддалися на агітацію сил «Абверу» застосовувати разом із мирними вимогами автономії якісь інші акції непокори і крайнощів, заборонених законодавством Чехословаччини. Тому «Абвер» доручив Організації Українських Націоналістів» (ОУН) створити на Підкарпатській Русі для цих цілей напіввійськову організацію під назвою «Карпатська Січ».

 

Part II: http://www.rusyn.sk/index.php?ID=6402&l=sk