Jakos’ zabyvame na to, što bylo...

Якось забываме на то, што было...

До світа меджі позерателів дістане ся занедовга новый філм о історії Підкарпатьской Руси як части Чехословакії і політікы ве- ликодержав під назвов В хападлах великодержав. Вєдно з тым вже Ян Липиньскый робить на далшім філмі, за порядком уж пятым, котрого є співавтором. Тот має приближыти прославле- ну Підкарпатьску школу мальованя, яка принесла русиньскым малярям світове мено. О новых філмах, о тім, чом їх Ян Липиньскый властно зачав робити, і што планує в рамках філмовой і далшой свойой діялности, дізнате ся із нашого днешнього розговору.

Премєра вашого нового, за порядком уж четвертого філму під назвов В хападлах великодержав была планована на тогорічный Русиньскый фестівал во Свіднику. Што ся стало, чом ся промітаня одложыло?
Не стало ся нич основне. Філм сьме уж зробили, але не было нам іщі пару справ по смаку. Та перед тым, як го вкажеме позерателям, сьме го хотіли іщі выліпшыти. І так ся стало, же кідь сьме зачали точіти пятый філм - Підкарпатьска малярьска русиньска школа, вернули сьме ся до Ужгорода і нашли сьме там в музею експозіцію, котра пасовала до філму В хападлах великодержав. Роботу на докончіню філму часто стримує і вельо різных факторів - пінязі на заплачіня роботы, капаціта стрижнї, акуратны архівны матеріалы... але і хворота, староба знеможнили наточіти плановану в сценарі выповідь прямой актеркы подій в Мукачові в 1946-ім році, і так далше...

Коли бы міг быти докінченый?
Філм є постриженый, зіставать уж лем докупити коло єдной минуты архівных філмовых матеріалів зо Словацького філмового інштітуту. Маєме амбіцію, жебы мав філм премєру тот місяць (октобер, поз. ред.) в Братіславі. До кінця рока го хочеме дати на DVD з анґліцькыма і русиньскыма тітулками. Будучій рік бы сьме хотіли обидва філмы - В хападлах великодржав і уж споминаный філм о малярьскій школі, промітати на свідницькім амфітеатрі на Русиньскім фестівалі. Самособов, спробуєме філм понукнути і телевізіям на Словакії, може і в Чеській републіці.

О чім є філм?
В хападлах великодержав є погляд на Підкарпатьску Русь як часть нововыникнутой державы - Чехословакії. Дашто сьме уж назначіли во філмі Душы Карпат, але теперь тоту подію зображуєме детайлно. Філм зачінаме тым, же є ту велика біда, безробітность, нашы Русины одходжають до Споєных штатів Америкы. Но Русины в Америці уж суть на высшім рівню, рішають будучность нашого краю, в плебісціті выберають єдну з ал- тернатів - зъєдиненя з Чехословакійов. Во філмі слідуєме вплив ве- ликодержав на тоту теріторію. Підтримку Гітлера україньскым автономистам, окупацію южных теріторій і пізніше забратя Підкарпатьской Руси Мадярями, пак освободжіня совітьсков армійов і анексію  Підкарпатьской Руси Совітьскым союзом.

Будучій рік святкуєме сторічніцю републікы. То вызерать як добре начасованя.
То не є начасованя, то доля. Мусили сьме одкладати премєру, але на другім боці маєме надію, же будеме мати нарихтованы обидва філмы на округлу сторічніцю. Маю надію, же то так буде. Небеса так хотіли.

Чом сьте выбрали як раз тоту тему?
Якось забываме на то, што было. Хотіли сьме вказати носталґію за Чехословакійов, котру там на Підкарпатю і теперь чути. Будованя, архітектура, выкоцкованы уліці, великы планы на дорогы, желізніці... Є видіти, же ся там за першой републікы вельо інвестовало до економікы, але головно до културы і школства. Быв наставленый позітівный тренд і днесь то там могло вызерати іншак. Зажыли совітьскый період, теперь є теріторія уж 25 років україньска, нич ся там але не зліпшыло. Теперь на Україні не є добрий час на таку носталґію, не є пригодный час на порівнаня того, што ся выбудувало за нецілых 20 років почас еры ЧСР, і што за 25 років незалежной Україны. Може ся вам сміло стати, же вас по такій бісіді означать за сепаратісту, ворога державы.

Што бы сьте хотіли, жебы собі з того філму люди однесли?
Хочеме припомянути, же Русины мали славну державотворну історію. Підкарпатьска Русь была бідніша як будьякый край в републіці, наперек тому настала така сітуація, векторы світовоых властей ся наставили так, же дістала   можливость, котра ся так скоро не повторить. Русины были частьов світовой політікы. Міджінародны міровы договоры з Версайл рішыли будучность нашой теріторії - на юг од Карпат. О тоту малу теріторію мали втогды інтерес не лем Чехословакія, але і Румунія, Югославія, Мадярьско, Польща. Маєме быти на што горды. Потребуєме вказати тоту істо рію, жебы люди веце і гордіше роздумовали о своїх корінях. Потім можеме оптімістічніше смотрити не лем на найблизшый перепис населіня, но і цілково на нашу перспектіву, на нашу будучность.

Спомянули сьме уж, же маєте розробленый і пятый філм. О чім буде тот?
Кідь сьме точіли В хападлах великодер жав, выникла думка і на пятый філм о Підкарпатьскій русиньскій малярьскій школі. Режісерови Iґорови Сивакови єм втогды вказав образ - у хыжі лежыть мертвый, перед ним клячіть выстрашеный хлопчік, в куті плачуча мамка, стіл накрытый білым обрусом, на нім горяча свічка і крестик, в куті за головов мертвого ікона Богородіці, сіні, зелены і золоты фарбы. Іде о образ Федора Манайла „Скорбота" і на чоловіка, котрый на тот образ смотрить, тягне з образу великый аж абсолутный смуток, неприємный холод... Зробило то на нас величезне захопліня. Глядали сьме о авторови веце інформацій і пришли сьме на то, же то не є лем єден соло малярь, але він єден із головных реперезентатів малярь- ской школы. I так сьме спознали творы умелців як А. Ерделій, Й. Бокшай, А. Коцка, З. Шолтес, В. Борецькый, Е. Контратовіч, і далшых. У філмі маєме намагу выобразити їх жывот і дїло на фоні історії першой половины 20-го столітя.

Значіть, коло єдного філму находите темы на далшы.
Часто є то так. Наприклад сьме ся дізнали о єднім камаратови Адалберта Ерделія - о Войтєхови Борецькім. Тот ся на родив в Ублі, умер у Кошыцях. Перше была його творчость овпливнена Ерделійом, підкарпатьсков школов, але потім вытворив властный выразный рукопис і пішов свойов путьов. Його жывотна і умелецька історія є выскладана із веце вызначных історічных пунктів - Убля, Ужгород, Кошыці, Споєны штаты Америкы, Швейцарія. Єм пересвідченый, же бы собі заслужыв окремый документарный філм. I такых оповідань, сценарів, котры написав жывот, сьме ся коло выробы єдного філму дізнали веце.

Окрім тых двох філмів, маєте на сво їм конті далшы три. Якы то были темы?
Першый філм ся называть Преосвященый… (Василь Гопко, блаженый Русин), котрый росповідать о жывоті владыкы Василя Гопка (режія Iвана Лемпельова) з погляду сучасників, котры го особно знали, і історіків. Другый філм має назву Йосиф і його братя (режія Анна Главачова). Є то дотеперь наш найуспішнішый філм, котрый одвысылали і RTVS, TV Lux ці TV Noe. Так само нас з ним запросили на фестівал документарных філмів Cinematic до Пєштян. Філм є о оптації, выміні жытелів, котру зображуєме на жывотній історії пана Йосифа Бобалика, родака із Лукова, окрес Бардейов. Тот одходжать із мамов на Україну, отець му вмер в Споєных штатах Америкы. По выконштруованім процесі ся діставать до арешту на 10 років, путує по лаґрах по цілім Совітьскім союзі, і наконець ся гірко тяжко вертать по роках назад до Чехословакії. I третій філм, то Душы Карпат (режія Iґор Сивак), котрый є історійов Русинів ту, у середньоевропскім просторі. Може быти такым одразовым мостиком ку далшым філмам, кторы мапують історічны події детайлніше.

Чом сьте властно зачали робити філмы?
Споминам собі, як ня обогатили книжкы професора Iвана Попа, котрый вказує яку роль грали Русины, як пережывали в часах, кідь ся у світі писала велика історія. Такый погляд на історію мі особно барз браковав. Видить ся мі, же так само то є і в документарных філмах, малокого уж інтересують даякы Русины, респектівно світ видженый очами Русинів. Кого бы могло наприклад іщі інтересовати, же Людвік Свобода збудовав воєньскый корпус в Бузулуку в СССР на русиньскых вояках, бывшых арештатнаы ґулаґів, і же у Свободовій армаді, почас цілой войны, все было веце Русинів як Словаків? Значіть, ціль быв зробити філмы, де ся будеме намагати закомпоновати, подля мене, выхабляну русиньску дімензію.

Якбач то не буде легка робота...
Не маєме нич, лем дяку робити і серенчу на добрых людей.  Ідею, сценарь, пару людей, котры то чують єднако, скромный бюджет і потім уж лем робота. На кінцю крітіка, часто немилосердна. У Свідинку єм такым одстрільовачом запропоновав: зыйдьме ся ту за два рокы, вы принесете свій філм, мы принесеме свій. Потім то буде выбалансоване і можеме собі філмы взаємно скрітіковати. Мы сьме може на пятині ці шестині того, якы бюджеты мають тоты найтуньшы документарны філмы на Словакії. Маю такый сон, же може раз і мы будеме мати професіоналнішы условії і дістанеме тілько пінязь, же камераман і режісер не буде мусити быти єдна особа, же буду робити лем продуцента, а не просебника, ці носича камеры, моя жена не буде єдночасно економка, документарістка і штабный шофер, же собі будеме годны дозволити купити веце архівного філмового матеріалу.

Якы суть вашы планы на далшый філм?
Покля не докінчіме тоты два філмы  до посліднього рядку завершалных тітулок, та до далшого філмованя, до нового проєкту ся не пустиме. Хоць ідеї на два-три філмы ся нукають.

Сьте председом Округлого стола Русинів Словеньска, што плануєте в рамках святкованя сторічніці републікы, о котрій сьме бісідовали?
На святкованя сторічніці маєме того обговорене веце, діскузія буде іщі продовжовати. Але хотіли бы сьме наприклад десь на выході одкрыти обеліск.

Чом обеліск?
Хочеме, жебы по нас зістало дашто матеріалне, што буде довго припоминати, же сьме ту теперь, в тім часі были. Є амбіція зробити оперу, мы докінчіме два документарны філмы, так само хочеме выдати книжкы, осадити памятны таблы выбраным особностям, приготовити путовну выставку о особностях (так само і їй інтернетову подобу), кторы ся заслужыли о сполочну державу Чехів, Словаків i Русинів - Ґриґорій Жатковіч, Антоній Бескид, Вудров Вілсон, Томаш Ґарік Масарік, Едвард Бенеш. В думках є і святочный вечур, выданя памятной монеты, одзнаку, медайлы. Думкы суть, маєме з чого выберати. І вшыткы тоты крокы мусять мати міцну медіалну підпору. Тримте нам палці, тримайме собі палці!

Татіяна Капітанова

iнфорусин  Ч. 19/2017  c.8