Kamjunčane, mate byti na što hordy !

Камюнчане! Мате быти на што горды !
НАШ ДОРОГЫЙ ЮБІЛАНТ – Проф. ПгДр. Осіф Сипко, ПгД.,
В тых днях ся вызначного жывотного юбілея – 60 років дожывать Проф. ПгДр. Осіф Сипко, ПгД., продекан Філозофічной факулты ПУ, професор про одборы-славістіка, славяньскы языкы, член МО РОС Пряшів, жертовный Русин , любітель турістікы а в непосліднім ряді чоловік з великым харісмом. 

Проф. Сипко ся  народив  14. фебруара 1950 в прекрасным русиньскым селі Камюнка (старолюбовняньского окресу),  як третій сын в родині. Зо свого дітиньства  собі найрадшый спомінать  на   їх велику родину, прекрасну камюньску  природу, главні  на  поляны, де го  мама  давали під букы спати... Як сам повив : ,, дотеперь  мі  у памяті звучить  спів моїх родаків:  ,,Поляна, поляна, вершком мальована, хто же єй  мальовав, фарбы не жаловав....“

Основну девятьрічну школу  выходив тыж в родній Камюнці. Средню школу - СВШ  абсолвовав в Старій Любовні.  Рад  собі  споминать  на середньошкольскый  колектів, в котрым были молоды люди  із  русиньскых, ґоральскых и шарішскых сел.  ,,Нікда сьме немали даякы народностны проблемы, додавать з усмівом професор.
 

В рокох 1968/1973  штудовав на ФФ в Пряшові, історію - руськый язык. Наслідні на Кубаньскій штатній універзіті в Краснодарі. ,,У нас в тых рокох была барз дуслива атмосфера нормалізації, з факулты повышмарювали часть учітелів і штудентів.  В Краснодарі меджі  кубаньскыма козаками было весело, было нас там  із  30 країн  і  політіка якось была мімо нас. Холем ся нам так  у тім часі  виділо.“ 

По штатницях наступив учіти  на гимназию П. Й. Шафарика в Рожняві, де ся спознав зо свойов теперішньов женов Златьков. Там учів аж до 1987 р. З любвов спомінать на своїх штудентів. ,, Быв єм  класным професором в штирьох классах а дотеперь  ся періодічно  стричаме.  Днесь суть многи з моїх штудентів  вызначны  особности. Стричі з нима суть мойов  духовнов цінностьов..“

В 1987 р.  наступив на Катедру руського языка і лiтературы на тогдішню Педаґоґічну факулту в Пряшові. В 1989/1994  здобив докторантуру на Інштітуті  руського языка А. С. Пушкіна в Москві. В часи докторантуры пережыв в Москві   великы зміны, котры принесла Горбачовова перестройка - вельо  парадоксіві  невіроятны  сітуації... 
 

У Пряшові ся поступні з двох русистічных катедер ся вытворила єдна  на ФФ ПУ, де проф. Сипко учіть дотепрь. Быв ведучім катедры, потім директором Інштітуту русістікы, україністікы  і славістікы. В сучасности є продеканом  ФФ ПУ по  научній  роботі. Мімо выукы  ся заоберать  научнов роботов в области лінґвокултурології, в котрій ся аналізують языковы коды културы конкретного народа. Дотеперь написав 4 монографії  і веце як 140 іншых  робот. Періодічно  выступлять  на научных  конференціях на Словеньску  і в іншых країнах.  Проф. Сипко є  членом різных комісії  про удільованя доцентур і професур, і  актівізуєт ся ай  в іншых областях.

 
Силы на звладнутя тілько актівностей наберать  часто в прекрасній природі нашых Карпат. Із  женов Златьков мать  двох сынів. Старший Станко є женатый, із  женов Вероніков мають тріпіврічну Нинку і 4- місячного Петька а жыють в Братіславі. Молодшый сын Ярко є професором анґліцького а руського языка на середній  школі  в Пряшові. Дотеперішны скусености професора Сипка завели ку філозофії в дусі: ,, треба ся рядити вічныма законами, котры суть іншого выраженя в поговорках, як : ДОЖЫЧ і БУДЕ ТІ  ДОЖЫЧЕНО!
 
А як оцінює професор Сипко в сучасности русиньске діятельство?
Русины як народ в історї дістали  барз мало можливостей на  реалізацію. В сучасности маме овельо веце можливостей лен їх незнаме выужыти. Народ є сильный лем свойов міцностьов, но головні свойов віров в самого себе як і силов свого народного духа.   На тім ся маме што учіти іщі од другых народів. Наприклад Руси были  240 років  овладаны Монґолами, но і так доказалы обсадити теріторія од Карьпат аж по Аляшку! Нам хыбить прави така смилость, одгодланя, а тото ся проявлює в цілковый пасівіті. Мерзить ня же про нас є вельо раз тіпічна одповидь:  "Мої родиче были Русины, но я уж не єм",(цітую одповідь єдного бывшого міністра). Русины, котры суть смілы, усвідомлены, котры ся заслужыли, же сьме офіціалні узнаны як народность, або котры ся заслужыли на кодіфікації русиньского языка, суть вельо раз в сітуації, як быв у 19. ст. Л. Штур і його поколіня...  Єднозначні тото што маме, треба собі цініты, утрімовати а робиты вельо актівіт головно з молодыма Русинами.

Што собі найвеце желать проф. Сипко ку свому жывотному юбілею?
Моїм найвекшым желаньом є мати внуторнішый покій. Ведь і Хрістос найвеце поздравляв своїх учеників словами: "Покій вам"! Бо думам, же лем із внутрішнього непокоя чоловіка ся вытваряють дальшы проблеми, ненавість, якы наслідно дале переходжаять на колектіви, або  докінця на цілы народы.  У камюньскый гимні ся співать:  Дай, же Боже добрый час, Як у людей, так у нас...
Тото є желаня нашого юбіланта, котре гварить за вшытко!
 
Mы вам зась  дорогый юбіланте желаме, міцного здоровя, великого щастя, родинного покою, оптімізну і елану до далльшой роботы на полю розвитку русиньской културы і освіты.
 
Сілвія Лисінова

 
На фото: проф. О. Сипко і історічка О. Будиленко з Москви, при прятельскый стрічі в ценрі РОС в Пряшови.