Mežynarodnyj rusyňskyj molodežnyj tvorčeskyj tabor – Balatonfjordvar 2009

Вседержавноє русинськоє Меншиновоє Самоуправленіє уєдно из знамым локалпатріотом-предпринимателём Дёрдем Бензов організовали творчеськый табор у Балатонфюлдварі из дуже содержательнов програмов кретивного творчества діла дітей. 30 дітей из Подкарпатя, Мадярщины и Румунії провели там незабываємі дны. На фоні прекрасної природы Балатона под руководством художника и педагога Ивана Манайло проводилася креативна творчеська діятельность, котра способствовала и формованю идентитета.

Молодеж и старші ученики, котрі там спочивали, ставали булш зрілыми, дякувучи тому, ош могли проявити себе у творчестві. Сесе своє спередслово хотіла бым подтвердити тыми словами и выступами, котрі прозвучали там на открытому дню и также фотоматеріалами. Андрій Манайло на открытому дню выразив глубоку благодарность газдам за предоставлену возможность, за сесе файноє начинаніє и также выразив надежду на далнійшоє продовженя сього великого діла, котроє може стати традиційов. Вун охарактеризовав прошедший туй творчеськый процесс и педагогичеську діятельность.

Дёрдь Бенза, котрый предоставив дітям сисю фантастичну можность, выразив радость, чувучи привітствіє по-русинськи. Уєдно из сим ностальгічно высловився, ош колись 100, вадь даже 50 рокув тому ищи каждый порозумів бы привітственні впечатляющі слова Андрія Манайло. А на теперішний день є потребность у товмачови. Завто, по мненію Дёрдя Бензи, треба изробити ушытко діла сохраненія русинського и также мадярського языкув. Ціллю созданія сього табора, послі предварительного обсужденія из художником Иваном Манайло, было якраз розвитіє художественного творчества, сохра-неніє традицій, языка и културы и также розвитіє идентитета. Самов великов цінностью, по словам Дёрдя Бензы и Ивана Манайло, є признаніє націоналности. У світі усягды признавуть русинську націоналность, лем на Украйині из сим ищи чекавуть. На руднуй землі русинув, Подкарпатю, роблять усякі перешкоды розвитію и хоснованю русинського языка.

Мадярськый и русинськый идентитет може розвиватися у свободному обществі, до котрого належиме. Єднов из основных цілей організаціи творчеського табора было укріпленіє русинськых и мадярськых капчоловань, котрыми можуть гордитися оба народы, котрі жили уєдно булш, ги 1000 рокув. Дёрдь Бенза также зазначив, ош є неприємлемым, кидь у світі ктось бы чувствовав неполноцінность позад етнічноі принадлежности, и обы позад сього не розвивав свою културу, не соблюдав традиціи, не говорив на свойому рудному языку.

Преподаватель Художественного училища, а діла жителюв табора „майстер", Иван Манайло розказав, ош діла нього стріча из дітьми была грандіозным удовольствієм. Тота можность, ош вун може робити из дітьми у таборі, обогатила його опыт, вун дуже полюбив своих молодых цімборув. Вун высказав также надежду, ош общими усиліями была проведена дуже хосенна робота, дякувучи котруй у дітей буде дале розвиватися креативность. У самому началі роботы даякі діти не могли держати и пензлик у руках, полностью полагалися лем на „майстра", а затым повностью освободилися и свободно творили у усякых видах прикладного искусства, котрым їх учили у таборі. Майстер высказав также, ош діла нього было великов неожиданностью то, ош діти и взрослі были у прекрасных условіях у „пятизвіздному" готелі из приятными чистыми комнатами на фоні обворожительноі природы Балатона из дуже любезным и внимательным персоналом. Сесе ушытко уєдно узятоє изробило сесе таборованя незабываємым. Иван Манайло у конци свого выступления подяковав за европський уровень гостеприїмства. Вун отмітив, ош были дані великі можно сти, обы максимально достигнути поставлені творчеські и педагогичеські цілі. Майстер высловив также надежду, ош у будущому році табор зачне свою роботу из булшим числом молодежи.

Валерія Мориляк, предсидателька організаціонноі коміссіи, у свому выступі подяковала каждому, перечисливши поименно: Вероніці Комінськуй, Генадію Райчинцю, Андрашу Бровді, Александрі Лікович за проведену педагогичеську роботу.

Родичам не треба было журитися за своих дітей. Газды выповнили свою задачу не на 100, а на 1000%, за што їм велика подяка. У заключительному слові Валерія Мориляк представила др. Маріанну Лявинец, председательку СРМС и попросила її провести информаціоннну бесіду ознакомительного характера из дітьми.

Председателька из добрым педагогичным чувством зачала свою содержательну бесіду. Не жадавучи забрати вуд дітей час спочинка и креативноі діятельности, нараз перейшла до родинных связей межи русинами, бо не было межи присутствующими ни єдноі особы, у котроі бы не было родичув, вадь цімборув, вадь просто знакомых, котрі бы не были русинами. Кто же є русины? - задала вопрос. Далше сослалася на вто, ош появилося уже много книг по сюй темі. Єдна из них называться „Народ нивідкы". Автор сьоі книги булше 20 рокув занимався русинськым вопросом. Мож соглашатися, вадь поспорити из ним по даякым вопросам, айбо вто, што русинство переживать теперь свуй ренессанс, сесе дякувучи и йому. Американський академік, професор историк Пол Роберт Магочі живе у Канаді. Предки його - русины, жили на територіи Мадярщины. Вун дав интересноє названіє своюй посліднюй книзі „Народ нивідкы" из рекламнов ціллю. Бо ци може быти „народ нивідкы"? Навірно, ніт. Айбо, прочитавши сесе названиє, каждый може заинтересоватися русинами. Русины, поселеня котрых были на южных склонах Карпат, жили уєдно из мадярами, булше 1000 рокув. Король Арпад из своим войськом перейшов через Веречанський перевал у 896 році и занявся отнайдненям отцюзнины. Так история Подкарпатя из самого начала є частью исторіи Мадярщины. То єсть, русины относилися и до Панноніи. У спередущі столітія дуже частыми были переселеня народув.

У 20-х роках XX ст. дуже много людей переселялося до Америки. Так было и из русинами. На жаль, нові поколіня не могли учитися у Америці свому родному языку, и поддалися ассиміляціи. Много русинув живуть по світу: у Европі - у Словакіи, Сербіи, Горватіи, Чехіи, Подкарпатю, а за океаном — у Америці, Канаді, Австраліи и у другых містах. У сосідних из Мадярщинов державах русинув признавуть за окремішню національно сть, там екзістувуть русинські школы и културні институціи. Русины признані усягде, як и другі національні меншины. У Мадярщині русины живуть у Комловшці, Кішварді, Мучоні, Гейовкерестурі, Шайовпетрі, Ніредьгазі, Асовді, Гёдёлёві и майкомпактно у Будапешті. Из Подкарпатя переселилася майбулша часть русинув, (хоть я и не люблю сесе выраженіє, бо Подкарпатя было частью историчноі Мадярщины). Мы стараємеся сохраняти наші традиціи, нашу віру, исторію, културу, у котрых мы выросли и розвиваєме рудный язык у туй общині, до котрої ся относиме. Русиська община Мадярщины, котра состоить из 5-6 тыс. чоловік, котрі живуть туй, туй суть дома, у Мадярщині, бо не мавуть своєї державы. У 1939 році, Подкарпатя, котроє из 1920 рока входило у состав Чехословакіи у силу політичеських событій, назад стало относитися ид Мадярщині. Так русины дустали културну автономію.

Первым премьєром-міністром Подкарпатя став Андрій Бровді (отиць присутствующого туй Андрія Бровдія). Навірно, много чулисьме про нього, про його героїчноє прошлоє. Булшость русинув - греко-католики. Греко католичеська віра на Подкарпатю была пуд запретом из 1948 рока, сященники дійствовали тайно, булшость из них умерли на ГУЛАГу не хотіли перейти у православіє. Мы, русины гордимеся тым, ош можеме сохраняти нашу літературу, културу, язык, традиціи. Мадярщині дійствує ВРМС пуд предсидательством Андрія Манайло, СРМС у 16 районах, а ушыткого по всюй Мадярщині 52 Русинських Меншиновых самоуправленія. Они обеспечувуть шилиякі програмы и діла дітей, котрі розширявуть їх кругозор. Приміром сього є и сись творчеськый табор, роботы участникув котрого мы будеме демонстровати на передвижных выставках.

У заключительнуй бесіді предсидатель ВРМС Андрій Манайло ищи раз подяковав за прекрасно проведені дні и передав на памнять картин „Балатонфёлдвар 2009", котрый быв общов роботов юных художникув, выразивши надежду, ош идея межинародного творчеського табора буде мати продолжениє у будущому

Марія Ортутай
Переклала др. М. Лявинец