Michajlo Bobynec: Nastal čas pracjuvati doma...

Віками жили й живуть  тут люди які разом  боролися з  різними   їхніми ворогами,разом долали різні  природні  катастрофи , але  ніколи  цей  народ  не  плюндрошив культуру , мову іншого  народу.Завжди був толерантний до всіх народів,що  нераз  використовувалось проти них  самих.Але  ми жили ,працювали і далі  житимемо й працюватимемо, будемо  творити на  споконвічній землі  наших  предків. Письмо,пишуть наші  історики,-принесли  нам  Кирило й Метод. Хрещення  нашого  Карпатського  краю  було  на  багато  скоріше  ніж Київської Русі   та  і Морави, але  хай  цим заобираються  історики , а я  тільки  хочу  сказати те, що  прийшли  вони  до  нас і  побачили, що  наші  пращури  теж  не  ликом  шиті  і  тому  даючи  дещо  нашим  дідам   заодно  вчились  від  наших  дідів  того , чого  вони  не  знали. Наші  діди  і  прадіди  і чужого  навчались, але й свого  не цурались, -тому  то і  так  твердо й  до  нині стоїмо й голосимося, що ми  тут.  Шкода  тільки те ,що  між нами  знаходяться люди котрі вміють збирати плоди  з засіяного поля  не  ними, а їхніми  братами. Є серед нас і такі  які голосяться , що вони представники  нації,  влізають  в  урядові  крісла, в  урядові  задвірки і  ціцяють там  солодкий  нектар  національної  матері,  яку  він  сам  з  другого  боку  топить в  ложці води, забувають, про те, що його мамка говорила  нашим  словом, а  писала  кирилицею а  не  латинікою. Ті  наші  ,,блудні,,  сини і  брати  які  так  кричать, що вони  вихідці  з  народа, що  зробили  про  те, щоб  ширити  слово Духновича, продовжити його старання і  мрії, що  зробили  для  того, щоб ширити  слово Гойдича, Павловича..?

А  це  були  наші  будителі  які  говорили  нам :

Ой не забудь рідне  слово,

що мати учила,

коли тебе рідний сину

на руках носила.
Знай мій сину,

що ти РУСИН великого роду,

батьки твої  умирали,

за  нашу  свободу.
 

Ці  слова  співали  колисаючи   маленьких  своїх  крихіток  наші   матері. Ці  слова  говорили   наші   борці  які  вмирали  за  нашу   свободу ,та  знаходились заблуділі  синки які  забували  настанови  своїх  предків і  прислужуються  іншим ,трублячи , що  він  з  ними  наймудріший і  а що  нам  мов  ще  якісь  партії , мов  за  нас  стараються   вже  представники  нашої  меншини які    прийшли  до  парламенту    з  іншими  партіями. Чи  не  ті  то  заблуділи  синки  так  стараються  то  за  нас  що забули  про  свій  край  які  тут  дороги, як  тут жиється  нам  в  нашім  краї. Їх  то  не болить  чому  до  сього  часу  нічого  не  робиться   в  наших Татрах звідки  вже  більша  половина  наших  туристів  перейшли  до  Австрії бо  там   зовсім  інші  умови  для  відпочинку. А  може  й  тому, що  з  Братіслави  є  ближче  до  сусідньої  країни  а  наші так  званні  представники забули  коли  вони  були в найвіддаленому  селі  нашої  країни яка  межує  на  виході  з Україною і Польщою. Але  що , забули, -взагалі  не  знають  де  це  є , але  зато   в  груди  бються , що  вони  найнародніші, найнаціональні ші. Настав  час  відібрати  корито безкоштовної  їжі. Настав  час  працювати  в  терені, працювати  там, де  твій  люд і доказати,  що  ти  є єден з тих якого  сила  ніким  звойована  ще  не була.
 

Михайло Бобинець