Naša jubilantka Aňka žyje z rusyňskov špivankov od maleňka

Добра і стростлива мати дівкы Сілвії, любезна бабка двох внучок, довгорічна русиньска актівістка, сценарістка і орґанізаторка културных акції,бывша председкыня Русиньской оброды на Словеньску, членка Містной орґанізації у Пряшові, любітелька русинлского фолклору а може мало хто знать, же і перфектна співачка русиньскых співанок. Авторка русиньскых публікації і многых рецензії а в непослїднім ряді одповидна шефредакторка Інфо Русина. Тото вшытко в короткости характерізує нашу свіжу юбілантку Мґр. Анну Кузмякову.

Народила ся 17. фебруара 1949 в селі Страняны старолюбовнаньского окресу, своє дітинство і школярьскы рокы по 5 класу пережыла в роднім селі, уж тогды од маленка під веджіньом учітелів О. Сухого а пізніше Й. Дудяка співала на странаянскы сцені, грала аматерьскый театер. Вєдно з М. Дубайовов і А. Фенковов выступали із странянскыма співанкамі на фестівалах в Камюнці і во Свиднику. По скінчіню 2. ступня ОШ у В. Липнику і СВШ у С. Любовні выришыла штудовати за учітельку 2. ступня - апробацію Німецькый язик і Україньскый язык. По завершыню высокошкольскых штудїй на ПФ УПЙШ в Пряшові єй перша педагогична путь завела до села Якубяны в окресі Стара Любовня де учіла до 1978 року. Жывот чоловіка приносить не фурт найліпше жывотны сітуації, але приносить і траґедії котры необишлы ани А. Кузмаякову, кедь при автогаваріі пришлы о живот єй двоє старше з трох дівчат. Зармуток котрый мать мати, кідь пережыє смерть своїх дітей є істо неописательный а лем тяжко ся може з тім змирити. Зато рішыла зминити простор жытя і переселила ся з дівков Сілвійов до Пряшова. Там єй зачала друга капітола жывота. 2 рокы робила як виховательку на ОШ про глухонімых дітей в Пряшові. Там уж сама з великов почлівостов ся старяла о наймолодшу дівку Сілвію, котрый дала вшытко што лем мати може дати дітині, дала ю виштудовати і в сучастности робить учітельку в МШ в Пряшові.

Дальшый єй жывот прямовав в народнострнім дусі. Найперше робила як редакторка неперіодичных выдань КСУТ, по револуції в 1989 в редакціі тыжденика Нове Жиытя, де выходив і додаток голос Русинів. Тогдышне веджіня уж СРУЧСР, незнати з якых причин, вирішыло дати выповідж вшыткым редакторам періодичной пресі. Остали лем тоты котры были сугласны з ідеологіов топдішнжого веджіня орґанізації. Кедь в 1990 році была заложена РОС і зачали выходити Народны новинкы, А. Кузмякова вєдно з бившыма колегами (А.Зозуляком, М. Мальцовсков і К. Копоровов) зачали робити в той редакції. У спомнянутых новинках робила уж до одходу на пензію в марці 2003 р. Актівно ся ангажовала в Русиньской оброді, де уж за председу Ш. Ладижіньского робила тайомничку у ВВ РОС. Практично цілый свій вольный час присвятила русинькому руху на Словенску але і у світі. Была участничков на Світовых конгресох Русинів, Бєнале Русиньской културы в Польску, зучастньовала ся многых вызначных світовых конференції, была в авторскым колектівы при кодіфікації русиньского языка ітд. Свойов любвов ку Русинам і твердов роботов на полю русиньства собі здобила много сімпатії у людей не лем на Словеньску але у цілым світі. Є носительков многых оцінінь а своїм міцным фундаментом русиньства ся запісала до історї Русинів світа. В році 2002 была як перша жена в їсторії зволена до функції председкыні РОС на Словеньску. Тоту функцію виконавала аж до 26. 3. 2006, тогды сама з функції председкыні одступила. Кедь в 2003 році ся періодика РОС НН і Русин одокремилы од орґанізації і заложыли властне ОЗ зістала РОС без своєй пресі. Реагуючі на тоту сітуацію А. Кузмякова заложила місячник Інфо Русин а так своїм асертивным поступом захранила огрожующу сітуацію, де грозило, же РОС зістане без свого періодика. Інфо Русин ся выпрацовал на сучастний двотыжденік (2008) і є вдяка А. Кузмяковій характерізованый за достойного говорцю РОС і інформатора Русинів на Словеньску і у світі.

В часі кедь А. Кузмаякова стояла на челі РОС ся розжырилы културны актівіту о такы вызнамны акціі РОС як напр. Цілословеньскый конкурз в декламаціі русинской поезіі і прозі - Духновічов Пряшов, так само цілословеньскый конкурз Співі мого роду, Фіґлярьска нота, Дні Русиньскых традіцій котры суть в сучастности барз популарнов і масовов акціов на многых русиньскых селах і містах. З єй головы выникли думнкы на множество научных і языковых семінарів і іншых акцій регіоналного характеру, котры шырше спропаговалы РОС не лем в русинским регіоні але і на цілоштатній сфері културно-сполоченьского жывота. Понаходила і заангажовала многых людей до выше спомянутых акціі , розшырила членьску базу РОС о новы орґанізаціі, котры за єй председованя выникли напр. в С. Любовні, Стропкові, Габурі, ітд. Єй зналости вживать РОС дотеперь, бо без єй язычного одобреня або коректуры неперейде ани єден важных документів, писмо або іншы належытости. Писати о А. Кузмяковой бы ся дало омного веце, бо такый актівный і професіоналный чоловік в области русиньства як є она собі заслужыть вельку вдяку і оцініня. Но думам, же в сучастности найвекшым подякованьом за нас вшыткых суть новинкы Інфо Русин, котры суть зеркадлом єй роботи і кажды дви тыждні переходжають єй руками. Жебы дати простой і самотній юбіланткы, котру было треба барз длуго пересвідчати жебы дала про новинкы котры суть єй жывотнов любвов інтервію, (бо нерада ся звидительнює) сьме єй положыли пару вопросив:

Анько, 17.2.2009 сьте ся дожыли шумного жывотного юбілею.. Тогды люде уж біланцують свій жывот. Кідь ся теперь обзерате на минулы десятьрічя свого жывота, як бы сьте їх оцінили в сучастности?
Оцінюваты і посуджоваты можуть другы, но я сама собі думам, же де бым неробила так всяди єм ся зо себе снажыла выдати то што знам і як найліпше знам. Цінне є при каждій роботі мати коло себе людей з котрыма собі чолобвік нелем розуміть але знать єден другого і підпоріты. Треба повисти, же в Русиньскым гнутю ся стричаме і з людмі котры сі не все важать і неоцінюють роботу того другого і часто переважать лем Я.. Я.. Я.. Русиньскый рух ся родив не легко а вшыткым од його прапочатків належыть велика величезна подяка. Васіль Турок як председа РОС положив міцный фундамент русиньства на котрым далшы його продовжователі мали на што надвязовати. Каждый з дотеперішніх лідрів РОС охабив по собі добрый слід. Мій попередник Ш. Ладіжіньскый орґанізованьом многых акції але главні орґанізованьом Путовной выставы о Русинах спропаговав Русинів од Братіславі аж по цілый русньскый реґіон. Тім зробыв велике діло котре ся находить і в Музею русиньской културы в Пряшові. Праві він быв і моїм добрым учітельом і прикладом русиньского пропаґачного діятелства на котре ся мі легко надвязовало.

Од самого зачатку взныку Русиньской оброды ся анґажуєте в русиньскым руху. 23.5. 2004 быв першыраз похресщеный Інфо Русин у польскій Крениці, вдяка Вам суть тоты новинкы іщі до днеська на світі. Яке мате желаня в области професіоналного русиньства на Словеньску або во видавателской діятельства?
Першым мойїм желаньом з цільом здоконаліня русиньского языка є жебы вышов русинько-словенскый і словеньско - русинскый словник, котрый бы быв великым помічником про молоду ґенерацію Русинів котра помаленькы забывать русиньскый язык. . Ідеалным бы было жебы редакція Інфо Русин (дале ІР) мала ліпше условя прі роботі в редакції, жебы могла частіше выходити за своїм чітательом і інтересныма людмі котрых є меджі Русинамі велике богатство. Тым бы ся спестрів і обсяг сучастного двотижденика ІР. Нашлы бы ся новы допісователі, главні зпомеджі русиньской молодежі. Рада бым ся дожыла жебы Слоевнскый парламент конечні схвалив закон о фінанцованю културы народтных меншын, чім бы ся вшыткы выше спомянуты проблемы може істо дорішыли.

Думамте собі же робота в ІР є достаточно оцінена а можете чітателям в короткости повисти што вшытко обнашать выданя єдного чісла ІР?
Без роздумованя повім, же ні ! Бо порівнаючі тоту роботу з іншыма періодіками є наша о то тажша, же є мало людей. Многы неовладають кодіфіковану форму русиньского языка пишуть по словеньскы, руков стройом а тото вшытко треба найперше переписати, переложыти на почітачу і штілістічно і языково управить а тото забере море часу. Кажде чісло ІР ся робыть подля актуалностей, главі акції РОС і з културного жывота Русинів на Словеньску. Подля зтвореных можностей намагаме ся інформовати нашых людей о вшыткым што ся дотыкать жывота нашой меншыны на Словеньску, но інетересуєме ся і о діятелство русньскых орґанізаії в іншых країнах Европы але і в Амеріці. Незабываме на людей котры ся анґажують, підпорують і сімпатізують з РОС на Словеньску, жебы і такым способом їм дати честь і імпулз до дальшпой роботи. По выпрацованю вшыиткых статей посыламе їх нашому шыковному і вынаходливому ґрафічному редакторові Робертові Віцові. Він дасть нашу новинку дасть до конечной подобу. Потін слідують коректуры і експедіція новинок нашым чітателам і до станків Капа - дапу. То є лем в короткости, но тріме то омного довше покы чітатель дістане новинкы до рук.

Коли і під чіїм вплывом сьте порозуміла потребу утримованя русиньсых традіції предків?
Над тім вопросом єм ся незадумовала. Не брала єм то як потребу але як воздух котрый дыхаме. Кедь ня Бог зотворив Русиньков не можу быти Ґрузінков. З тым ся чоловік родить а не ставать.

В обколесіню прекрасной природы смероковых і буковіх лісів, шырочезных полян зо стародавныма деревяныма хыжкамі лежыть у старолюбовняньскім оресі прекрасне русаньске село Страняны. Як собі спомінате на ваше рідне село і дітство там?
Спомінам на высоку Кычеру, шырокы поляны, далекый Пріпор – (є о нім співанкаса – в странанском пріпоре, ду плавом яворе є котел піназі а 12 піштоле). Кілько ся мої ноги по тім хотари находили... Од маленька сьме з братом Штефаном і родичами тяжко робили, пасли коровы , орали, грабали, возіли, копали грулі. Прішла єм зо школи а на столі уж быв написаный папір – од мамы або няня, же што треба робіти. Іщі єм была мала, же ня з высокой травы не было видно а уж єм ішла покосы розбивати. А лука така была довга, же єм ани кінця не довиділа. Ныяки забавкы лем фурт робота, акурат в зимі быв час на забаву – санкована, гокей з братом, котрый ня фурт ставлав до браны. Мала єм корчулі клинцами прибиты на великых братовых боганчах, же мі клинці днука трчали... Але і так рада споминам на молоды рокы, бо было і весело. Ходили сьме по ,,цісарці’’(дорога ), спивали робили фіглі а даколи і гунцутства. При пасіню сьме ся грали на шпіонів або на ямкы. Во волнім літнім часі сьме ходили зберати ягоды, яфиры, малины, грибы ітп.

Каждый вас познать лем з професіоналного боку, но о вашым пріватнім жывоті мало хто знать. Вы і ваша родина, посповідайте ся нам, кідь мате дяку ай у фамелійовім жывоті.
Моя мати (М. Кузмякова) была велыка шыковниця котра знала вшыткы ручны роботи штріковати гачковати ткати а тото і мене научіла. І отець знав вшыткы домашні роботы котрым пріучав і нас дітей, обоє малы добре голосы зналы красні співати а тото дідічство маме по ных і мы з братом. Наше дітинство ся крутило лем коло роботи бо сьме думали же інакшый жывот неєствує. Жывот на селі при великым ґаздівстві є 6 днів робота а 7. день на одыхованя або до церькви. Од родичів єм виділа одповидность ку роботі бо вшытко зробили добрі а до того вели ай нас. Мама гварили -роб так жебы