Ony budyly rusynskyj narod...: A.Dobrjanskij

 

Они будили русинськый народ: Адольф Добрянський – політик, вчений, громадський діятель, патріот
Пуд час революції1848-1849 рокув межи русинськыми діятелями выділявся чоловік, котрого особо ненавиділи мадярські державотворци. Се депутат мадярського парламента, твердый русинський патріот Адольф Добрянський. Именно вун першым врозумів, што конфлікт межи Відньом и Будапештом мож спользувати на хосен русинув и добитися вчинення русинської автономії. И в котруйсь мірі йому се удалося.

Родився Добрянський 6 децембра 1817 р. у селі Рудльово на Земпленщыні(ныні Словакія) у родині русинського сященника. Його мати – Шарлотта Сепешгазі, была німкиньов, знала німецькый, русинськый, мадярськый, французькый, руськый и словацькый языки. Адольф – тритя дьитина у родині из семи – дустала файноє образованіє и воспитаніє. Народну школу закончив у селіЗавадка Спишського комітату, гімназію – у Левочи. Висшоє образованіє дустав по двох науках: філозофськуй - у Кошицях (1833 р.) и Єгері(1834 р.) и юридичеську - у Єгері(1836 р.).

А. Добрянський робив горным и лісным инженером у Чихіи и Моравіи, што дало му возможность увидіти політичноє безправіє словянськых народув. Там вун познакомився з В.Гопком, П.Шафариком, Ф.Палацьким и перенявся идейов словянського єдинства.

У 1848 рокови Добрянський вернувся у Банську Щавницю, де го выбиравуть депутатом до мадярського парламента, айбо результати выборув были аннульовані. Из-за антирусинськых діянь мадярського уряда Добрянський став на бук австрійського цісаря. По сюй причині мадярські шовіністы першый раз попробували фізично го зничтожыти. Через се вун перебрався у Львов, котрый быв у австрійськуй юрисдикціи. У Львові Добрянський стає активным діятельом галицько-руського двіженія, участує у роботі «Головної руської рады».

У 1849 рокови Добрянський призначаєся цивільным комісаром при 100-тисячнум руськум войськови генерала Паскевича, котрого загнали помочи австрійцям задавити мадярську революцію.

Генерал Рідігер высоко цінив Добрянського ги спеціалішта из Карпатської Руси и русинського патріота, а командуючый армійов у Карпатах граф Паскевич подарив му два дорогі пістолеты. Добрянський быв нагороженый російськым орденом св. Владимира 4 степени и медалюв «За усмирение Венгрии и Трансельвании».

По войні Добрянський быв назначеный на важні адміністративні должности в Ужгороді, што позволило му розвернути широкомасштабну діятельность из одродженя русинув. Быв учиненый Ужгородськый округ, што включав Унгварськый, Березькый, Угочанськый и Марамороськый комітаты. Добрянський добився назначеня русинув чиновниками, ввюг у діловодство русинськый язык.

Се не могло не вызвати агресію мадярув, котрі добивалися повної асиміляції карпаторусинув, и Добрянський быв уволений из сьої должности. У 1850 рокови Ужгородськый округ перестала екзистувати.

Айбо офіційный Відень, боячися змоцненя мадярського елемента в имперії, подарував му в 1858 р. рыцарськоє званя из добавков до фамилії Добрянський - Сачуров по назві купленого ним села.
В 1861 рокови Добрянський обераться депутатом Мадярського Сейма, айбо мадяры другый раз добивавуться аннулюваня результатув голосуваня. На повторных выборах Добрянський уграв ще раз. Айбо результаты аннулювали повторно.

У 1867 р. Добрянський йде у одставку из службы, штобы заниматися карпаторуськыми ділами. У 1865 р. вун наново обераться депутатом сейма, де быв до 1868 рока.

13 (25) новембра 1868 рока Добрянський выступать у мадярському парламенті по вопросови законопроекта народности, доказує автохтонность русинув у Мадярщині и требує наданя им руных прав из мадярами.

У 1871 рокови мадярські шовісты в центрі Ужгорода напали на кочію Добрянського и ранили сына політика. Після напада Добрянський не муг булше одкрыто выступати на зборах, ходити на засіданя русинськых обществ.

У 1871 рокови сперать свою діятельность русинська газета «Світ», а в 1872 рокови - «Новий світ».

У 1875 рокови Добрянський побывав у Росії, де быв принятый царевичьом Александром .

У 1881 рокови, по прозьбі галицької интелігенції, Добрянський перебрався из свого маєтка до Львова, штобы возглавити галицькых русофілув. У тому рокови селяне села Гнілічкі, де служив сященик Иван Наумович, переходять у Православя. Уряд арештовує 11 чоловік, у тому числі Добрянського и його дочку Ольгу (по чоловікови Грабарь). У януарі 1882 рока Ольга Адольфовна тоже перейшла у Православя. Арештантув обвинили у шпіонажови на хосен Росії. Айбо після выступа Добрянського всіх оправдали. Коли 17 (28) юлія1882 рока Добрянський выйшов из зданія суда, його стріли выкриками «Ура!». Айбо по процесови вун мусів перебратися у Відень.

Віденськый період жытя Добрянського є єдным из майплодовитых. Вун розкрываться як идеолог православного панславізма. Свої взгляды на общесловянськый язык Добрянський сформулював у своюй роботі «Взгляд А.И.Добрянскаго на вопрос об общесловянском языке» (1888 р.).
Адольф Добрянський-Сачуров умер 6 (19) марта 1901 рока. Похороненый у селі Чертежноє у Словакії.

Добрянський быв єден з немногых патріотув-будителюв тої епохы, желаня котрых зробити свуй народ независимым розбилося об глыбу мадярського шовінізма. Айбо, дякувучи Добрянському и таким ги вун, народ русинськый жыє и ныні.

Ю. Шипович, Новини Закарпаття

 

Zdroj: http://transkarpatia.net/