Ony budyly rusynskyj narod: Aleksander Pavlovyč

Александер Павлович - послідователь великого Духновича
Александер Павлович - русинськый поет, публіцист, фольклорист, общественный діятель. Родив ся 19 септембра 1819 рока у с. Шариському Чорному (днесь район Бардейова на Прешовщині) у многодітнуй фамилиі греко-католицького сященника. Коли му исповнило ся 4 рокы, товды умер отець, а у 10 рокув Александер втратив матір и обстав ся круглым сиротов. По сьых трафунках будущый поет пару рокув жыв у Галициі в вуйка Ивана. Начальну школу кончив у Галициі, по чому перебрав ся на Прешовщину до иншого свого родича Йосифа. Сі вандровання похоснували му, бо вун свободно владів кроме рудного русинського языка польськым и словацькым.

По конченю гимназиі Павлович поступив у Трнавську духовну семінарию. Ошколованя у семінариі дало му знаня из латинського и німецького языкув. Именно туй, у Трнаві, Павлович познакомив ся из вызнамныма діятелями словацького ренесанса Яном Палариком и Мартином Гаталов. У семінариі вун перейняв ся идеями словянськоі єдности.

По посяченю у сященникы Павлович дустав фару у селі Комлоші (Хмелева), а потому познакомив ся из будительом карпатськых русинув Александером Духновичом. Вплив пусліднього став судьбоносным діла Павловича. Од Духновича вун перебрав идею про єдиный російськый народ и зачав изучати російськый язык.

Свого первого стиха «Гори, гори зелененькі, як вас не видати…» присятив скоро померлым нянькови и мамці. Уже у стихах студентськых рокув выказав велику любов до рудного народа, котрому вірным обстав ся подовж цілого жытя.

У своюй творчости выступив ги активный поборник єдности словян. «Чтобы реки словянской жизни слилися в одно море», — заявив вун у стихови «Дума об отамане Подкове». За жытя опублікував лем єден зборник — «Песник для маковицкой русской детвы» (1860). Зборник «Венец стихотворений» выйшов по смерти А.Павловича у 1920 р.  Величезный вплив на А. Павловича вчинив А. Міцкевич. Щи у 1845 р. вун почав писати «руські и польські стихы».

Пуд час ошколованя у Трнаві формувало ся го поетичноє видіня світа. У 1847 р. Павлович написав «Стан бідного селянина» — поему глыбокого зміста, великоі силы и поетичеськоі краси.
Александера Павловича восхищала діятельность мадярського революційного поета Ш. Петефі. Дакотрі стихы го (гражданська лірика) наслідувуть поезиі именно знамого мадяра.

Велику увагу вподовж усього свого жытя А.Павлович приділяв фольклору русинув Карпат. Вун сам записував усні народні творы, поощряв иншых до йих збираня, выступав за йих публікацию. А. Павлович розпозірував досліженя народного жытя ги патріотичеську діятельность, што посвідчує историчеськое коріня культуры народа. Вун первый межи русинами зробив паспортизацию записув образцюв народноі творчости, чим заклав фундамент фольклористичноі наукы.

Павлович оддав своі фольклорні записы Я. Головацькому, котрый напечатав йих у чотиритомному зборнику «Народні пісні Галицькоі й Угорськоі Руси». Його записы народных пісень опублікував и польськый учений Янота (Краков, 1862).

Діла діти А. Павлович написав стихы ( «Песник для маковицкой русской детвы»,1860), котрі містять майважні педагогійні наговорювання про правильноє йих ошколованя и поведінку, про любов до фамилиі, до старшины, до свого народа.

Из 1850 рока дакотрый час Павлович выконував обязаности архіваріуса в єпархіальнуй канцеляриі у Прешові. У тот же час вун сотрудничав из групов русинськых літераторув «Литературное заведение пряшевское».

Мавучы дяку обстати ся из свойым народом, Павлович одказав ся од престижного міста в Кошицькуй гимназиі и подовж 13 рокув исповняв обязаности сященника у селі Біловежа на Маковеччині. Сьому крайови вун присятив своі стихы и етнографічеські досліженя. Из 1864 рока и до смерти Павлович трудив ся парохом у Свиднику.

Умер народный будитель 25 децембра 1900 р. у Вышньому Свиднику.

А.Павловича "Отечественна любовь подкарпатскихъ Русиновъ",
Господи! Благословляй
 Нашъ Карпатский милый край!
 Его горы, равнины,
 Всі племена, родины.
 Боже! Дай, бы, якъ рай,
 Счастливъ былъ карпатский край!

 Отче мира! Изливай
 Благодать на милый край!
 Помози честно жити,
 Отечество хранити!
 Господи, защищай
 Нашъ родимый милый край!

Юрій Шипович

Zdroj: http://transkarpatia.net/transcarpathia/our-news/21176-oni-budili-rusinskyy-narod.html