Ony budyly rusynskyj narod: Julij Stavrovskyj-Popradov

Ставровський-Попрадов — майяркый представитель русофільського напрямка русинськоі літературы 19 ст.

Юлій Ставровський родив ся 18 януара 1850 року у с. Спишська Сулина Бардейовського округа у фамилиі сященика Ивана Ставровського. У родині было пятеро дітий и Юлій быв майстаршый. Дома всі говорили по-русинськы и мадярськы. Шестиручным Ставровський пушов у церковну школу у Сулині, а через рук перевели го у народну школу у с.Подолинці из ціллюв навчити німецького языка. Ошколовував ся у Легочівськуй и Прешовськуй гимназиях.

Из 1868 рока штудіював науку на юридичеському и богословському факультетах Будапештського універзитета, котрый закончив у 1874 рокови.

Первый свуй стих "Сон" Ставровський-Попрадов написав у 1868 рокови. Высятив ся на сященника Ставровський-Попрадов 8 марта 1875 рока, по чому робив парохом у с. Орябина(1875-1876), служником в єпископськуй канцеляриі Прешова(1877-1879), по тому аж до смерти - парохом у с. Чертежному.

Щи по смерти свого няня, роблячи у Прешові, Юлій Ставровський-Попрадов просив дати му у служіня отцювську фару. Айбо єпископ Михаіл Товт отказав му и писатель обстав ся без роботы, мавучи сімю. Лем по смерти чертежського сященника Михаіла Бескіда, было му позволено перебрати ся на жывот и роботу у Чертежноє. 17 апріля 1879 рока, подавучи заявленіє на роботу у Чертежному, Юлій Ставровський-Попрадов писав А.Добрянському у письмови: "Знаю, ош там, у непосредственнуй близости до Вашого Высокородія, я найду тото душевноє наслажденіє, отсутствіє котрого я туй, у городі, постоянно чуствую, и лем у руському селі можу найти".

Сам Добрянський, ті люде, котрі го окружали, мали величезный вплив на творчество Ставровського-Попрадова. Добрянський быв патроном Чертежного и жыв туй до1882 рока, а по тому переписував ся из поетом з Инзбрука. Ставровський-Попрадов фурт нащивляв фамилию русинського політика, де видів ся из російськыма ученыма, общественныма діятелями.

Быв автором многых стихув, етнографичеськых и публіцистичеськых статей про язык. Печатав ся у руськуй пресі. Писав поезиі язычієм (май патріотичеські и інтимні).
Статі на етнографичеські темы та й публіцистика были выдані у новинках "СвЂтъ", "Новый СвЂтъ", "Листокъ", "Карпатъ" и др.
Довгый час переписував ся из знамым украйинськым ученим, изглядательом фольклора Пудкарпатя В. Гнатюком.

Юлій Ставровський-Попрадов сотрудничав из мадярськыма періодичеськыма издателиствами, де публікував по-мадярськы своі етнографичеські и историчеські матеріалы, писав юмористичеські сцены.
У 1872 рокови у новинци "СвЂтъ" печатать ся "Очерк из Попрада", котрый напоминать "Путевыя впечатленія на верховині" А.Митрака. Айбо Попрадов не зосредоточує ся на людях и йих соціальных проблемах, ги то зробив Митрак у свому нарисі, а цілком занурює ся у описы божественноі красоты рудных пейзажув:
 ...В области сего села находится общеизвестная"сулинская минеральная вода", которая между минеральными водами первое занимает место...
...Если ты на все то с холма "Над Вырлишками" позираешь, удивляешь ты красоту природы и благодаришь Всевышняго, что на другой нашей Руси, на "Диком Спижу" столь прыятную долину сотворил...
 ...Мы были все восхищены и запели из сердца ту простую песню, которую здешний народ поет, но которую к сей красной долине столь хорошо можем примерити...
У 1883 рокови Ставровський-Попрадов вчинив "Руський букварь" (учебник діла І класа народных школ). Написав граматику руського языка и историю, котрі ся на всокотили.
За пуслідных сім рокув жытя Юлій Ставровський-Попрадов опублікував цілу серію зрілых из художественого и языкового бока поезий.
У публіцистичеськых статях Ставровський-Попрадов кинув ся проблемы духовного жытя русинського народа, и май миригувала го діятельность русинськоі интелігенциі, котра привела до повноі стагнациі культуры и ошколованя. Сесі публікациі печатали ся у новинци "Листок" и пудписували ся "П...ъ".
Безтямно люблячи и честувучи свою малу отцюзнину, Юлій Ставровський-Попрадов сотворив дакулько префайных поезий, присяченых Спишу. Сюда односиме стихы "На Бескиде", "Тоска по отчизні", "Воспоминанія Попрада", "Спиш".

У поезиі "На Бескиде", котру мож трактовати ги тихоє созерцаніє природы, чувуть ся ноткы бануваня, котрых май скорі не было у творчости го.
Похожа на неї и поезия "Тоска по отчизні"(1872):
Ночь ложилась по городе:
Люди и природа спят,
Тихо на небесном своде
Полки звездочек блестят.
.............................................
К тебе, род мой, воспевает
Любовія моя кровь,
Тебе труд свой посвящает
Твое дитя: Попрадов.

Айбо вершинов русинськоі поезиі, написоноі язычієм у 19 ст., став стих "Спиш", котрый є гимном роботі и творчеському генію русинув:
Я снова видел край, где отдиха не знают,
Где лень - позор и стыд!
Где тунеядцев сонм никак не успевает,
Где жизнь - работа, труд.
Там, в древних городах, исскуство и науки,
Торговля, промысел цветут уж с давних лет,
И в хатах скрытых сел работают все руки,
И тут застоя нет!

Од патріотичеськуй ліриці мож однести такой стих "К угроруссам"(1894), у котрум вун пише:
Мне слово русское, родное
Дороже иностранных фраз...
Не в льдах альпийского гранита
Мои фантазии бродят,
Но здесь, где цепи гор Бескида,
И русских рек прелестна свита,
В восторг все сердце проводят!
.......................................................
Моя отчизна здесь, в Карпатах,
Среди лесистых серых гор,
Где мой народ в старинных хатах
Живет с неисследимых пор.
Вот здесь родил ся я и страстно
влюбился в родину свою,
Ее, хоть бедну и несчастну,
всегда радушно воспою.

У стихови "К Уриілу Метеору"(1894) Ставровський-Попрадов из любовю обзывать ся од И.Сільвайови, памнянувши ті часы, коли метеором блиснув талант Сільвая, просить го изясь засвітити и пробудити "Уснувшую Русь".
У 1895 рокови поет опублікував свуй пророчеськый стих "Зимний вечер":
Зимний вечер серебристый
Разложился над селом,
Воздух свежий, воздух чистый
Обнимает все кругом.
В небесах, вдали востока,
Загорелся вдруг огонь,
Метеор блеснул, но прока
Нет в нем, скоро гастет он.
И зарделись на мгновенье
Нивы, горы, облака,
Будто ропот и гременье
Раздались из далека.
...........................................
Вновь придет весна и розы
Разцветут по цветниках!
Так и ты, о Русь святая,
Раз пробудишься от сна,
И пройдет зима лихая,
И покажется весна...!
 
Из сьыми слова вун и зойшов у могилу 27 марта 1899 рока...умер, мавучи віру, ож прийде весна и зацвітуть Карпаты.
Похоронили Юлія Ставровського-Попрадова на тимитові у Чертежному, куда через два рокы по тому привезли из Инсбрука тіло А.Добрянського. Туй, по заповітови політика, и його поклали у груб . Так и лежать сусідами великый русинськый поет и великый русинськый політик...

PS. Єдинственный зборник Юлія Ставровського-Попрадова «Поезія Попрадова» быв выданый лем у 1928 рокови.

Юрій Шипович

Zdroj: Новини Закарпаття  http://transkarpatia.net