Ony proslavyly rusynskyj narod - Olena Mondyč

Они прославили русинськый народ - Олена Мондич
Говорячи про русинув, котрі прославили свуй народ, мусай обовязково памнянути имня вызнамної дочкы карпаторусинського народа - Олены Мондич. Мусай памнянути її не лем у переддень жунського дня 8-Марта, айбо и тому, што исторія не побавила нашу землю ищи єднов таков поставов. И тко знає, ци родиться ткось похожый пузніше…

Олена Шіналі (Олена Мондич) родила ся 26 септембра 1902 р. в с. Дюлофолво (на териториї нынішньої Румунії, а товды - Семигородського комітату ) у фамилії учителя. Отець її быв родом из села Осиково Бардійовського округа (Словакія) и з-за свойых свободолюбивых взглядув фурт мусів міняти місто роботы.

По розвалові Австро-Мадярщины фамилія перебрала ся жыти у село Ковачовце у Словакію. Туй, у Кошицях, она пройшла середню школу, а пузніше – ошколовоня у Будапешті . У 1921 рокови Олена стає студентков Пражської малярсько-промышленної школы, де учить ся у професорши Маржитки Йонової. Через рук переводить ся у Пражську академію изобразительного исскуства. Туй, пуд руководством знамого чеського скульптора Яна Штурсы, родили ся її перші роботы. У роках 1923-1924 она много раз награждає ся почесными грамотами. По окончанію академії, у 1926 рокови, Олена выходить замуж за студента-юриста Ивана Мондича, уроженця с. Нанково, што на Хустщині. З першых місяцюв сімейного жытя чоловік стає діла неї настоящым помочником и другом.

Оказавшись на Пудкарпатю, Олена Мондич помышляє над идейов увіковічненя русинськых будителюв. Її талант скульптора проявив ся такой нараз - у 1926 рокови, коли она представила шырокуй малярськуй громадскости єдну з першых свойых робут— бюст Євгена Фенцика в Ужгороді. Сято одкрытія памнятника стало сятом визнаня таланта скульпторші.

Олена много робить над образами простых люди. Ги гриби по дощови появлявуться: скульптура «Пастух-вувчарь», композиції «Лісоруб», «Алегорична композиція», «Карпаторусинська пісня».
 У 1927 рокови Олена Мондич пудписує контракт на розробку и зведеня памнятника Т.Г. Масарику, президентови республікы. Памнятник было одкрыто в Ужгороді у маю 1928 рока.
Портретна галерея, создана О. Мондич, была доповнена двома бюстами 1929 рока - А. Добрянського (Михайловци и Ужгород).

На 30-і рокы 20 ст. припадає її творчый злет. Так у 1931 рокови одкрытий памнятник А. Митраку в Мукачові (1938 року знесли го). Появляться ціла серія портретув современникув, межи нима - першого губернатора Подкарпатської Руси Г.Жатковича. Она робить у бронзі цілі галереї портретув, жанрові, станкові композиції.
Туды же, в 1931 рокови , у селі Колочава на Міжгірщині быв тоже вчиненый бюст Александрови Духновичови , за котрый майстрыня так и не дустала обіцяный юй гонорар – 2000 корун. У селі говорили, ож, пожертвовані людьми на памнятник гроші, присвойив собі єден из заказчикув.

Вершинов творчости О. Мондич, як рахувуть спеціалішты исскуства, є памнятник А. Духновичу, покладеный у 1933 рокови у Пряшові. На постройку триметрової скульптуры схосновано 80 тисяч людськых пожертвовань. На постаментови великый будитель изображеный вєдно из хлопчиком-школяриком.

Пуд час Другої світової войны Олена Мондич прожывала у Мукачові. Скульпторша часто были хвора, бо позад влажновти майстерськых вхопила радикуліт. У 1945 рокови она из чоловіком переберавуться до Будапешта, пузніше - до Кошиць. Туй, колись вызнамна скульпторша, робиль бугалтершов, бовташков. Олена часто хворіє. Її жытя оборвало ся 12 марта 1975 рока смертюв.

Русины обязані памнятати сю красну жону, велику скульпторшу, прекрасну людину - Олену Мондич. Бо именно она пожертвовала свойым здоровлям діло того, же бы мы, нышні, могли помянути нашых будителюв, нашу исторію.

Юрій Шипович
Новини Закарпаття
Zdroj: http://transkarpatia.net