Pričyny upadku greckokatolyckoj cerkvi na Zakarpatťju (2)

Внутрішнього переслідування Мукачівська єпархія зазнавала неодноразово. В історичних працях згадується, що у 17 ст. велася повна мадяризація Мукачівської єпархії7. Під час мадярської ери на Закарпатті (1939-1944), українські ченці Василіянського Чину, сильно натерпілися від своїх мадярських співбратів8.

Історичні документи вказують також, що Маріяповчанська Ікона Божої Матері, кілька разів просльозилася. Без сумніву, у ті часи плакала вона не з радості, а із-за переслідування Христової Церкви та тяжкою недолею українського народу на Закарпатті, подібно як, мабуть, Марія плакала із-за переслідування Іродом дитяти Ісуса.

У цьому році, за сприянням Мукачівської єпархії та фінансової підтримки Ужгородської греко-католицької Академії ім. Блаженного Теодора Ромжі, 16 лютого відбулась презентація українського видання споминів священика Степана Бендаса „П'ять років за колючим дротом", у якій автор виявляє, не скриваючи цього, расистське ставлення до українців і всього українського. При чому, ця особа була у списках Мучеників Мукачівської греко-католицької єпархії. Хоча отець Степан, як і багато йому подібних, зазнали репресій від радянської влади, але варто зауважити, що представники тодішньої влади судили їх не за служіння Христовій Церкві, а за служіння Мадярщині. Греко-католицькі священики продавали наш український народ мадярській жандармерії, зраджували його прикриваючись служінням Богові і за це понесли справедливу кару. Дивним є лише те, що теперішня церковна влада в Мукачівській єпархії висуває їх у списки блаженних, тим часом, як над тими особами вартувало б вчинити не беатифікаційний процес, а протилежний йому.
 

У 19 ст. Угорський уряд усіма силами узявся за винищення проукраїнських священиків, за допомогою їхніх про мадярських співбратів по священстві. У 20 ст. вищезгаданий уряд винищував українську вітку отців Василіян на Закарпатті. Він депортував їх з рідного Закарпаття в Румунську Трансільванію. Зі споминів очевидців, немаловажну роль у цьому відіграли Василіяни з Угорської провінції.
 

Політика Угорщини була підлою й підступною. Ця політика винищувала українців-патріотів, українцями-запроданцями. Нажаль, ця політика й надалі, наче хвороба, продовжує діяти також в теперішній час. Хто береже українські традиції, зазнає переслідувань від церковної ієрархії й зараз. Натомість той, хто визнає мадярські традиції нашими, той тішиться вигодами й почесними титулами. Хто визнає святими українських мучеників, той зазнає мучеництва подібно як ті, до кого вже молиться. Натомість той, хто визнає святими катів України, живе в раю, на яке не заслужив, кому місце у протилежному середовищі.

Сумний стан й Ужгородської духовної академії ім. Теодора Ромжі. На основі політики місцевої церковної ієрархії, важко припустити, що майбутніх священиків у семінарії виховують в дусі служіння українському народові. Духовна академія й надалі змадяризована та заражена політикою й духом користолюбства. Про це свідчить рівень духовенства у Мукачівській єпархії.
 

Щодо греко-католицької Церкви на Закарпатті, нам залишається лише вірити у Христові слова: „Пекельні ворота її не подолають" (Мт. 16, 18). Адже сили, що діють у нашій Церкві зараз, явно не Божі.
 

„Царство моє не від світу цього" (Ів. 18, 36) - сказав Ісус Пилатові. Сподіваємось, що Господь повідтинає усі гілки, що приносять поганий плід у Христовому винограднику на Закарпатті. Й очистить свою Церкву від політики, недбалих та зрадливих працівників, які, те, що людське, ставлять вище від того, що є Божим.
 

 

Zdroj:   http://podkarpatrus.livejournal.com