Pro problemy kodifikacii rusynskoho jazyka u Maďjarščyňi

Русинська община Мадярщины ставить перед собо майголовну пріоритетну задачу: обновити кодифікацію русинського языка у Мадярщині. Русины не мавуть свої державы, завто русинськый языковый вопрос усе быв извязаный из разными орієнтаціями на Подкарпатю, де живе булшость русинув, маєся у виду украйинськов и російськов. У період так называємої чехословацької еры на Подкарпатю (1919-1939 рр), централный школский инспекторат рекомендовав завести у школах „Граматику руського языка для школ середних и горожанських" др. Ивана Панькевича, лінгвіста из Галіціи, што выкликало великий отпор русофілської интелігенції, бо по їх мненію граматика Панькевича „не отвічала характеру карпато-русинського языка".
 
Русофільська интелігенція рекомендовала хосновати граматику Є. Сабова, котру чехословацька державна адміністрація утвердила аж у 1936 році. Приміром разных языковых орієнтацій є періодична преса, котра презентовала як русофільську, так и украйинофільську орієнтацію. Такым образом, до 1939 рока, коли Подкарпатська Русь ступила назад у Мадярщину, мадярський уряд не сперав хоснованя російського языка, айбо заказав хоснованя украйинського, а вмісто того вернув назад так называємый „угро-руський". Мадярська держава акцентовала жаданя русинув, бо ищи у 1919 році створила у Будапешті катедру русинського языка и літературы. Великым кроком мадярського правительства было розрішеніє на выданя пятёх читанок діла народных школ и граматики „угро-руського" языка, авторами котрых были русинські учителі и културні діятелі, як члены комісіи Мадярського королювства.
 
Дакотрі авторы тот період оцінювуть, як найліпший діла розвитія русинського літературного языка, бо русинськый язык первый раз вуд реформ императриці Маріи Терезіи мав у 1939-1944 роках статус державного языка пила мадярського, и діла його розвитія были створені конкретні институціи, напримір Подкарпатскоє Общество Наукъ (1941-1944). Первім директором ПОН быв академік Антоній Годинка. Єдным из директорув быв И. Гарайда, котрый, реалізувучи задачі институції на ниві языкознанія, став автором граматики русинського языка. Гарайда намагався составити граматику, як компроміс межи говоровым и традиціонным карпато-руськым языком. Хоть вун хосновав многі слова из російського языка, дакотрі учені твердять, ош граматика И. Гарайды фактически выповнила „кодификаторскую функцию". Айбо на жаль, у результаті політичных событій тых часув, языковый вопрос русинув вырішити не удалося, бо пусля так званого „освобожденія", русины Подкарпатя и Пряшовськоі Руси утратили свою націонално сть, віру и язык.
 
У 90-і рокы XX стороччя ситуація помінялася. J Русины, живущі тепер у Мадярщині, признані у державі, мавуть возможность розвивати свою културу ,традиціи, укріпляти свуй идентитет, греко-католичеську віру. Русины мавуть свою періодику — новинкы „Русинськый Світ", „Русинськый Вістник", 10-ый рук выдаєся „Русинськый Алманах" и другі выданя.
 
Айбо до сього часа не є єдиного літературного русинського языка, бо авторы хоснувуться дотеперішними граматиками, котрі жадавуть обновленія и унифікаціи, у Мадярщині не є сочасных словарюв. Завто при Столичному Русинському Меншиновому Самоуправленію у 2008 році была організована Інституція - Центр Документаціи и Інформаціи, при котрому была організована робоча група по обновленію кодифікаціи русинського языка. Ведучим її є професор М. Капраль. У составі групы - лінгвісты др. Г. Бенедек, Г. Фіріс, М. Лявинец мол., В. Гіріц.
 
Русинськый   язык   у   Мадярщині   має формоватися на основі говореных варіантув тых районув,   де   живуть   русины:   Боршод-Абауй-Земплинь (село Комловшка, Мучонь, Модёровшка . и др.), Саболч-Сотмар, Берег и др. Кромі того, так як   булша   часть   русинув   Мадярщины,   котрі переселилися из Подкарпатя, живе у Будапешті и области Пешта, то треба учитовати розговорный язык сёї части русинського населенія.
 
На I. Межинародному Конгресі русинського языка, котрый отбывся у новембрі 1992 рока у Бардійовських купелях (Словакія), были выроблені основні концепціи кодифікаціи русинського языка:
1.   Кодифікація має быти проведена на основі живого (розговорного) языка.
2.   Каждый   из   русинськых   регіонув   має узаконити   свуй   варіант   літературного   языка, 
      xоснованый на переважающому діалекті.
3.   Русинськый язык має мати свою азбуку. Кодифікаціонна група узяла сесі концепціи за .
основу   и,   первым   ділом,   утвердила   азбуку  и составила букварь. Далше у плані є составленіє русинсько-мадярського  и  мадярсько-русинського словаря   и   граматики,   далше   учебникув   діла началных школ.
 
Мы обращалися ид урядництву кабінета премьєр-міністра из тым, обы помогли нам у сюй роботі. Надіємеся, ош нам удасться унормовати и осовременити русинськый язык у Мадярщині так, як сесе было зроблено у Словакіи, де русинськый язык быв кодифікованый у 1995 році.
Кодифікація русинського языка є проблемов не лем у Мадярщині, а и на Подкарпатю. Про сесе пише у своюй книзі „Моі метаморфозы" Михаил Алмашій.
 
„Межи многими проблемами, які стоять перед русинами, дуже тяжко вырішуєся проблема коди­фікації русинського языка. Она не была бы така тяжка, якбы люди, котрі занимавуться сим вопро­сом знали, што они хотять. Поясню, што сесе зна­чить. Каждый „знаток" русинського языка говорить из узколокальных позицій: „У нашому селі так кажуть", „У нашому районі так говорять", „Наш мараморошськый язык майправильный, и мы не отступиме от нього". Ци мож при сяких мудрованях зробити єден літературный язык?. Другыми словами, у сьому вопросі панує прискіпливо выраженый лінгвоегоизм. Не хочу туй никого повчати, бо на сесі вопросы дасть отвіт комісія по унормованю русинського літературного языка, яка выбрана на лінгвістичнуй конференціи у децембру місяцю 2007 рока.
 
Організовати роботу сеї комісії доручили мені. Каждого місяця отбывалися у нас научні засіданя по обговореню ушыткых нерозяза-ных вопросув граматики русинського языка. Каж­дый язык, малый, ци великый, має свої внутрішні законы, які треба знати и якими треба хосноватися при спорных вопросах. Або є ищи и общелінгвіс-тичні законы, є поруняльна граматика славянських языкув, які тоже не мож отмітовати. Як видиме, сесе не проста робота, и при нормованю язика не може быти аргументом „бо у Ключарьках не так". Робота приближаться до конця и буде обнародована у новинках, у окремішнюй брошюрі, а пак ушыткі матеріалы будуть загнані у Бельгію, де функціонує Европейський комітет по защиті малых языкув."
 
Др. Маріанна Лявинец
 

Жерела:
ПгДр. Анна Плішкова „К дакотрым пробемам кодіфікації і акцептації русинського языка на Сло­венську ". Русин. №5. 2008.
ПгДр. Анна Плішкова „ Списовный язык як інштрумент етнічной орьєнтації Русинів (7). Русин №4. 2009.