Ruski Kerestur: Ňeška chovaňe Julijana Ramača Čamu ( 21.12.1963 - 24.06.2016)

Ňeška chovaňe Julijana Ramača Čamu ( 21.12.1963 - 24.06.2016)

 

Нєшка комеморативна схадзка и хованє Юлияна Рамача Чаму (21.12.1963.-24.06.2016.)

 

Числени почитователє його роботи одпитали ше од Юлияна Рамача Чаму

 

РУСКИ КЕРЕСТУР – Всоботу, 25. юния, у Руским Керестуре була окреме жалосна подїя, понеже на його остатню драгу випровадзени вчас упокоєни Юлиян Рамач Чамо, єден з найвизначнєйших руских музичарох, композиторох, аранжерох, дириґентох и музичних фаховцох. Юлиян Рамач нєсподзивано, у 53. року живота, умар вноци 24. юния, праве на дзень початку тогорочного Фестивалу рускей култури „Червена ружа”, хтори пре тоту смутну подїю одказани за єшень.

 

Од Юлияна Рамача Чаму, котри 30 роки робел у Доме култури Руски Керестур як музични сотруднїк и руководитель шицких музичних секцийох, попри його найблїзшей и ширшей фамелиї, одпитали ше шицки аматере и заняти у Доме култури, числени Керестурци, представителє шицких наших институцийох и установох, на чолє з Националним совитом Руснацох, як и представителє шицких КУД-ох з наших местох, та Руснацох з Горватскей.

 

Випровадзанє Юлияна Рамача почало з комеморативну схадзку на 12 годзин у Велькей сали Дому култури, хтору отворел и на даванє почесци з минуту цихосци упокоєному поволал предсидатель Националного совиту Руснацох Славко Рац. Мишани хор Дому култури и Катедралней церкви св о. Миколая, под руководительством Лидиї Пашовей, одшпивал „Оче наш” и Чамову композицию „Салаши”, а з пригоднима словами, у мено Дому култури и шицких наших институцийох, о Чамови бешедовал Михайло Зазуляк.

 

До Руского Керестура сцигли и вецей телеграми сочувствия, медзи нїма и од предсидателя Покраїнскей влади Иґора Мировича, хтора и пречитана на комеморативней схадзки.

 

Досц велька каплїца на керестурским теметове була цесна за шицких котри ше всоботу на 14 годзин жадали остатнї раз одпитац од почитованого и любеного Юлияна Рамача, и спрам нєурядових спознаньох, на хованю було коло 1 000 особи. На його остатню драгу випровадзели го пейцме священїки – керестурски парох о. Михайло Малацко, сримскомитровицки и беоґрадски парох о. Владимир Варґа, коцурски парох о. Владислав Рац, старовербаски парох о. Алексий Гудак и кулски капелан о. Платон Салак, ЧСВВ.

 

Под час обряду хованя, оркестер Дому култури грал Посмертни марш, Хор шпивал духовни шпиванки и спомнуту композицию „Салаши” (на текст Чамого брата Михала Рамача), од покойного ше и над труну з бешеду одпитал Михайло Зазуляк, у мено оркестру його млади член Александер Планкош пречитал писню хтору, як одпитованє и подзекованє свойому руководительови написал млади поета, тиж член оркестру Жарко Остоїч, як и керестурски парох о. Михайло Малацко.

 

Числени присутни, з тактами Посмертного маршу, Юлияна Рамача Чаму випровадзели и на його вичне место пребуваня на керестурским теметове.

 

88888888888

 

Нєшка комеморативна схадзка и хованє Юлияна Рамача Чаму (21.12.1963.-24.06.2016.)

автор зам 25. юний 2016

 

РУСКИ КЕРЕСТУР – Нєшка на 12 годзин у Велькей сали Дому култури Руски Керестур будзе комеморативна схадзка з нагоди вчерайшого нєсподзиваного упокоєня Юлияна Рамача Чаму, а будзе поховани на 14 годзин з каплїчки на керестурским теметове.

 

Єден з наших найвизначнєйших музичарох, композиторох, аранжерох, дириґентох, музичних фаховцох Юлиян Рамач народзени 21. децембра 1963. року у Руским Керестуре, дзе ше и нєсподзивано упокоєл вноци 24. юния того року. Його позарядови талант за музику препознал Яким Сивч, так же после и музичней основней, початком 80-тих рокох прешлого вику закончел Штредню музичну школу „Исидор Баїч” у Новим Садзе, теорийни напрям и инструменти клавир и фаґот.

 

Як абсолутни слухиста, цо велька ридкосц, грал на клавиятурох и гарминики, на шицких тамбурових инструментох, на дуйних, нє були му страни анї смиково инструменти и за свойо нєполни 53. роки живота зохабел за собу вельке музичне дїло и фахову роботу, цо шлебодно мож поровнац з дїлом велїканох рускей музики, як цо спомнути Сивч, браца Тимково, Витомир Бодянєц, у дзепоєдним их аж и прероснул.

 

Почал студирац и на Музичней академиї у Новим Садзе, алє пре вельку анґажованосц у музики, цо почал ище як шредньошколєц, кеди грал фаґот и у Младежским симфонийским оркестру, у рижних оркестрох и ґрупох, Академию нє закончел, алє то вообще нє завадзало же би зохабел тирваци запаметани шлїд у нашей рускей музики.

 

У Доме култури, як музични сотруднїк почал робиц у новембру 1986. року и того року би ше наполнєли 30 роки як були „звязани” єден з другим, бо, шлєбодно мож повесц – цалосна музична дїялносц Дому култури остатнї децениї була на Чамових плєцох. Руководзел з оркестрами, шпивацкима ґрупами дзецох, младих и старших, соло-шпивачами, писал аранжамани за шпиванки и танци, дириґовал з хором, бул корепетитор…

 

Як цо ношел музичну роботу Дому култури, так остатнї даскельо децениї бул водзаца особа у музичним живоце Руснацох на тих просторох и сиґурно же вон без нього будзе вельо худобнєйши за його вельки талант, ориґиналносц и вредну роботу. Окреме нашо музични фестивали, насампредз „Червена ружа” и „Ружова заградка”, з хторима вєдно роснул и Юлин – як композитор, аранжер, дириґент, фахови руководитель. Достал и награду Културно-просвитней заєднїци Општини Кула „Зарї култури”, подзекованє з нагоди ювилейного Фестивалу.

 

Юлиян Рамач Чамо компоновал коло 40 нови руски шпиванки у народним духу, коло 15 у забавним и коло 45 дзецински, найвецей на тексти своєй шестри Меланки и брата Михала, велї подоставали и награди на „Ружи” и „Заградки”. За нїм числени аранжмани, авторска музика за театрални представи, коло 50 сонґи за представи, компоновал и за тераз єдину нашу оперету, сотрудзовал з нашима редакциями радия и ТВ, з кулску музичну школу, дириґовал и з Националним оркестром Руснацох, писал за ньго аранжмани… И шицко цо робел, робел з дзеку, вредно, даваюци цалого себе, нєшпоруюци ше.

 

Як позарядови фаховец у музики свойо музичне знанє и искуство нєсебично преношел и на младших, так же вишколовал велї ґенерациї музичарох, нє лєм у Керестуре, алє и у КУД-ох по местох дзе жию Руснаци.

 

Попри тим же бул позарядови музичар, Юлина шицки запаметаю и як барз доброго чловека, котри нїкому нє превредзел и котри за каждого мал сцерпеня, без нервози и дзвиганя гласу, як у роботи з аматерами, так и вообще. Бул чловек доброго, широкого шерца за каждого и будзе барз хибиц нє лєм своєй супруги, двом дзивком, тиж школованим музичарком и жецови, своєй найблїзшей фамелиї, Дому култури, нашей музики, алє и шицким котри го познали.

 

Най му будзе вична хвала и слава!

 

автор маф; 

фото: вев,люд,маф