Rusyne Zakarpatťa objednujuťsja i vidmežujuťsja vid separatizmu aby domohtysja vyznanňa svojeji nacionaľosti

Русини Закарпаття об’єднуються і відмежовуються від сепаратизму аби домогтися визнання своєї національності
У понеділок, 22 серпня, у прес-центрі «Закарпатської Правди» відбулася прес-конференція на тему: «Зародження, сьогодення та майбутнє Світового конгресу русинів». Про русинський рух, створення й роботу Світового конгресу русинів, його ідеї та мету діяльності розповідали голова Світової ради русинів Георгій Папуґа (Сербія), його заступник Микола Бобинець та секретар цієї ради Володимир Противняк (Словаччина).
 

Насамперед Георгій Папуґа акцентував, що висловлювання Енді Ворхола про те, що “русини – це народ нізвідки”, нині вже слід трактувати, як «народ звідусіль». За словами голови ради, Світовий конгрес русинів активно почав працювати з 1991 року. Саме на першій зустрічі русинів різних країн було ухвалене рішення про те, аби збиратися кожні два роки й вирішувати актуальні питання. «Прага, Будапешт, Новий Сад, Краків, Ніредьхаза, Ужгород – конгреси проходили стабільно, починаючи із 7-го участь у них став брати і Молодіжний форум русинів, тобто ми почали говорити про справжню активізацію русинського руху. Ми могли заявляти про себе на всіх рівнях, у всіх площинах», – каже Г. Папуґа.
 

Проте на останньому, 11-ому конгресі, який проводився у червні 2011-го в Угорщині, П-Р Магочій гостро поставив питання: а чи доцільно й надалі проводити такі зібрання? «Кожен конгрес визначав собі певну мету, але раніше робота дійсно була дещо формальною. Отож проблема більше торкалася організаційних моментів: мовляв, комісії (освітня, культурна тощо) засідали напередодні проведення конгресу, а по його закінченні припиняли існування. Перед нами поставили завдання, аби комісії працювали постійно, вели активну просвітницьку роботу, співпрацювали з різними організаціями, і, власне, на останніх двох конгресах так воно і є», – розповідає заступник голови Світової ради русинів Микола Бобинець.
 

Зрештою в резолюції конгресу (а участь у ньому брало більше 150 чоловік) записали: він має працювати й надалі, але ефективніше, якісніше. А наступний конгрес, у 2013-му році, вирішили провести в Україні, конкретніше – в Мукачеві.
 

Наразі до Світового конгресу русинів входять представники 8 європейських країн та дві – з Американського континенту. І в усіх, крім України, національність “русин” офіційно визнана. Тож першочергове завдання зараз – домогтися цього і тут, каже секретар Світової ради русинів. Володимир Противняк. Для цього, впевнені гості прес-клубу, насамперед потрібно не налаштовувати проти себе державу сепаратистськими заявами, як це робив і робить отець Димитрій Сидор (створення «уряду», «кабінету міністрів» Підкарпатської Русі) . Від таких діячів русинство тільки програє. А ще воно програє від міжусобиць: 12 русинських організацій в маленькій Закарпатській області, які до того ж часто ворогують між собою – це занадто. Щоб русинів сприймали серйозно, їм потрібно діяти спільно. Дехто це вже усвідомив, і наразі 3 організації (Крайове товариство підкарпатських русинів, Народна рада ПР, обласний благодійний фонд «Газда») підписали договір про співпрацю і впевнені , що до них скоро долучаться і інші русинські організації.

М.БОБИНЕЦЬ

Zdroj: http://ua-reporter.com/content/106865