Rusyňsky ďity sja vertajuť do svoho rodu

Русиньскы діти ся вертають до свого роду
 

Iван Ванат у українськім альманаху Дукля  № 5/ 2014 в статі Гляньмо критичним оком,  на сторінці 73 пише: «Особливо здивувало мене ставленя Миколи Мушинки до русинства в Словаччині. Посилаючись на дані перепису населення, Микола Мушинка пише:   Я, як науковець не можу твердити, що русиньської національності нема, коли понад тридцять тисяч людей без будь якого примусу голосяться до русиньської національності. Не можу заперечувати існуваня русиньської мови, коли цю мову визнало понад пятдесят тисяч  людей своєю рідною,  а нею видаються книги, газети, журнали, ведутся передачі по радіо, телебачені.» «І заснуваня русиньських шкіл, в яких учні будуть вивчати історію, культуру і мову свого народу на основі азбуки  він вважає позитивним явищем».  Тівко з альманаху Дукля. 

 

Зопакуйме собі історію Русинів. Русины суть в Карпатах автохтонным обывательством. Право на власну ідентіту Русинам взяла ІІІ Комінтерна в Москві в 1924 році політичным розгоднутём коли выголосила же, буде зряджена Радянська Україна а Русины всяди, де завладне Комуністична партія, ся будуть называти уж лем як Українці. Тото выголошіня Русинів за Українців мало свій стратеґічный і політичный моценскый вызнам в середній Европі, але о тім вызнамі за соціалізму на школах ся неговорило, то было політичне і воєнске табу. Суть люде што о тім політичнім і стратеґічнім воєнскім табу дашто знають.  Русинам в Ческословеньску українську народность внутили з волі КПЧ політично в 1952 році.  Русинам право на власну ідентіту вернули посланці  Парламенту СР по 1989 році. Вшыткы люде на Словеньску знають же, в Карпатах  жыли лем Русины,  Українців ту небыло. І валаску колонізацію робили лем Русины.  

Іван Ванат хоч є так істо Русин, як ай мы, але пише, же русиньске народне оброджіня є політичный русинізм, котрый нам ту політично шырит Павло Роберт Маґочій з Америкы. Русины с таков конштатаціёв не можуть сугласити.  Мы незме одказаны нато, што нам принесе Роберт Маґочі з Америкы. Мы знаме самі же зме Русины.  Знаме з праксу же, політичны процесы  все наряджує лем даяка політична партія а Маґочі не є у нас   в жадній русинскій політичній партії. Ходить на нашы засіданя як наш гость і выступає як наш гость, которого мы собі высоко важыме, бо має добры і учены назоры о нашім русинстві. Є лем добрі же хтоскай ученый має добромыселный зауєм о Русинів.   

 

Фактом є, же по наступі КПЧ до влады, по 1952 році,  зме ся вшыткы мусіли писати Українцями, то можеме означіти як політичну натлакову народностну українізацію,  бо таку українізацію  нарядила політична партія.  Кедь зме за соціалізму были членами КСУТ-у, кедь сме собі повинні писали українську а не русинську народность, кедь мене з Янка, проти моїй  волі, переменували на Івана, бо інакше немогли мі выдати публікацію   Рівнянське весілля, бо повіли же, Янко то не є українске мено, так тото была насилна  політична українізація Русинів. Фактом є і то же, професіоналны працовниці СНМ русиньску культуру уложену в СНМ-Музеї українськой культуры у Свиднику і гнескай презентують верейності, як українську культуру, то є реална політична українізація Русинів в сучаснім реалнім жывоті. Нестаратися о направу українізачных хыб в музейництві, то є  подпора українізації Русинів. Музей русиньской  культуры СНМ в Пряшові маме уж 8 років. До днешнёго дня недошло до офіціалного рокуваня директоркы русиньского музея  СНМ в Пряшові з директором українського музея СНМ у Свіднику о выужывані русиньскых збірок в СНМ в Пряшові на довгодобу презентацію як русиньской культуры. Чом? Зато, бо пані директорка в Пряшові має власный назор такый же, може мати іші квалітніші захованы русиньскы збіркы, як має музей у Свиднику. /www.rusin.sk zo  16.11.2014/. Почет Русинів росне а зато є, подля єй назору, фурт што зберати. То же ся русиньска культура в рамках СНМ українізує, ю асі ані кус не інтересує і не мерзить. Кедьже Музей в Пряшові выникнув в іншій добі як українськый музей, подля пані директоркы,  має русиньскы музей тоту іншу добу мапувати і докуметувати. Русинскый музей в Пряшові, подля нєй, зато має веце одражати модерны сучасны выразовы технічно-матеріалны, умелецкы, комунікачны і іншы матеріалны технікы. Она затверджує же,  замеснанці музею знають, што мають робити і як мають поступувати. 

 

Факты говорять о опаку, же незнають, што мають в музеї робити і поступують несправні. Бо по перше, немають підпорувати політичну  українізацію русинской культурной дідовизны в музейництві,  бо такым способом, як тепер роблять в СНМ, порушують Рамцовый договор штатів ЕУ   о охрані народностных меншын у взтягу ку Русинам. 

 

Етноґрафічный і історічный принціп музейной документації русиньской народной культуры ся в  представі пані директоркы  вытратив а то є закладна концепчна хыба в роботі і послані  музею. З музейной роботы ся стала дітська  забавка без обродного і народного ціля. Така музейна представа  не є в суладі с представами русиньского народного оброджіня. Такый народный музей нам Русинам не треба.  По друге, не треба дезінформувати верейность, бо скуточным фактом є же,   Музей в Пряшові сам не выникнув, але ся о тото заслужыли русиньскы активісты, своёв роботов  без помочі пані директоркы, котра в тім часі  з русиньскым обродным рухом немала ніч сполочне.   Головным цілём русиньского музейництва і русиньского музея є направа хыб способленых еров політичной українізції Русинів в СНМ. В музеї у Свиднику є уложена вшытка матеріална і духовна культура Русинів, зато тот музей уж давно мав быти переменуваный на русинскый а директорка русиньского музея мала о тото жадати дирекцію СНМ на каждій пораді директорів народностных музеїв. Але она тото неробить.  

 

СНМ-МУК у Свиднику не може быти памятником на Українців, котры  в нашім реґіоні нетворили культуру уложену в музеї, бо ту не жыли, але Музей у Свиднику має быти памятником на домородых Русинів. Така є правда о русинскім музейництві і послані русиньского музея, а подля той правды бы мали робити замеснанці русинского музею, але не роблять. Подля того, што деректорка русиньского музея нам повіла же робить, а што  бы мала робити про осог русинского музейництва, історії і культуры,  дало бы ся повісти же,  собі на тій функції скорше жыє як оса на цукрику, ніж як старостливый охранца і зналец стародавной історії і культуры Русинів. 

 

Русины с таков музейнов роботов, яка  крыє політичну українізацію в музейництві і в роботі СНМ, не можуть сугласити, бо то не є в суладі с цілём народной оброды Русинів. 

 

Політична українізація на Словеньску скоро нияк  ся недоткла обычайных русиньскых людей на селах, ані в містах, ані в самотнім Пряшові, де быв центр українізації Русинів. Никого з Русинів на Словеньску українська мова незауїмала  як материнська і нихто на селі, ані в самотнім Пряшові, до гнескай  незнат бісідувати по українськы. Зато ані не є кого з Русинів на Словеньску деукраїнізувати, ай кебы зме то хотіли робити.  

 

Русиньске народне оброджіня  ся уж выше 20 років заоберать пояснюванём, же чом Русины мають право на свою самоідентіту і мають право на русиньску культурну дідовизну, котра є уложена в СНМ-Музеї української культури у Свиднику і ся презентує верейності несправодливо як українська культура. Выядріня Миколи Мушинкы я з етнолоґічного погляду годночу як добре і одборне етноґрафічне выядріня.   Мы, Русины, таку конштатацію Миколы Мушинкы бы сме мали прияти з великов радостёв  а главні зато, бо с тов конштатаціёв ся нам домів вертать єден высокошколуваный русинскый сын котрого сплодили русинскый отец і русинска мама.   Де  інде ся має вернути сын Русина і Русинкы  і де інде має быти приятый,  як не дома, як не у своїм русинскім роді? 

 

В новоствореній Русинскій оброді в Меджілабірцях  немогло быти ані речі о даякім проґрамі деукраїнізації, як то пише пан Іван Ванат, бо в русинкых землях небыло ніч українске, небыв хто вытворити дашто українске, бо ту на селах жыли  лем Русины.  Як можеме вірити тому же, єден чловек, Маґочі,  в сучасності, коли собі каждый може слободно выбрати русинску або українску народность, буде схопный  зорґанізувати тівко добровольных русинскых активістів, як їх маме тепер на Словенску? Ай обчанскых русиньскых здружінь маме  много.  Тівко добровольных українскых активістів немав ані КСУТ за соціалізму,  тівко має тепер русиньскых активістів русинскый обродный рух на Словенску. Де є причина? Так велё доброволных русиньскых активістів  ту є лем зато, бо Русины ту жыли фурт а Українці ту не жыли ніґда.  Русинів політичным приказом умело переменували на Українців, тай такым способом   собі українізаторы на Словеньску умело выробили  Українців. Зато тепер умело выроблены Українці при списуваню обывателів ся тратят, але люди не є менше, лем собі написали свою стародавну русинску народность. А то є ціла філозофія   о деукраїнізації Русинів на Словеньску.

Што ся тыкать споїня слов Русин-Українець, до єдного слова, ся можеме згоднути с паном Іваном Ванатом, же є то нелоґічный незмысел, зато же ся ту їднать о дві розділны народності, дві розділны націоналны культуры,  дві розділны націоналны історічны хронолоґії розвоя двох різных народів. Русины суть єден самостатній народ з властнов культуров  і русиньскым материньскым языком а Українці суть іншый самостатній народ з власнов культуров і українскым материнськым языком. Зато і Фестівал культуры Русинів- Українців у Свиднику чі в Камёнкі є незмысел с планым чі неґативным сполоченско- выховным цілём а зато і Українськый музей у Свиднику з русиньскым збірковым фондом уж давно мав быти названый  русиньскым. Директорка Русиньського музея в Пряшові уж давно мала поуказати на тот недостаток  на пораді директорів музеїв СНМ і мала пожадати, жебы ся русиньске в СНМ нерепрезентувало як українске на верейності, бо тым лем кламуть верейность. 

 

В зборниках Наукового товариства Шевченка ся находять публікованы матеріялы котрыма ся дасть доказати же, Русины были політично поукраїнізованы і коли  тото політичне українізуваня Русинів ся зачало реалізувати в науковій праксі. 

 

Вшытко ся дасть зробити, як є охота у зодповідных, але перше на  зодповідны  посты бы зме мали  поставити  справных і зодповідных людей. Потім вшытко піде так, як має піти.
 

Микола Мушинка ся снажыть тримати фактів з реалного жывота Русинів  а то є тота справодлива і справна етноґрафія, котру він ся снажыт в наукі робити. Зато го треба лем похвалити. 

 

Ян Калиняк