Štefan Suchyj: De pideme iz rusyňskym jazykom

Де підеме із русиньскым языком?

Находжаме ся у школі деська коло Свидника, хоць є то єдно, де бы то лем не было у будь-котрім руснацькім реґіоні, кідь ся їднать о заведжіня русиньского языка до шкoльского научаня. (Україньскый язык сьме не прияли, бо ту такой традіції не было та і зато, же традіція ся не усаджує меджі людми насиленстом.)

Пересвідчуєме рoдічів: Тадь ай Духновіч нам так заповідав, абы сьме ся тримали Русинами не лем у властнім обыстю, но ай перед цілкім світом.

Та мы Руснаками сьме... (Але якыма, тотo не доповідають.)

Дорогы нашы, тадь видите, же діти нам уж бісідують по словеньскы. Кідь они дочіста забудуть своє, та на вині все будеме лем мы, же сьме їх не пригынали ку свому слoвови, співови, традіціям і ку културі, яку піднимав Духнович.

Повіджте нам, де нашы діти підуть із русиньскы.м языкoм?

Родный язык є жывотна сплатка матери, але што ізробиш, кідь мати сама не хоче?

Мы знаєме, же то болить, кідь треба быти Руснаком, але не піддавайме ся тым болям, бо ся нас ухопить духовна гарджа. (Де суть тоты священникы, православны і ґреко-католицькы., абы вам то пояснили? Просити їх о то, ці проклынати зато, же ся боять быти Русинами?)

Не помыгають ниякы арґументы. Рoдічі нас зачінають підозрівати, же їх нагваряєме на то, абы ся стали дикунами а їх діти - дурныма предпотoпныма руснакопітеками.

Же де підуть із русиньскым языкoм?

Тадь до світа і Європы. Холем раз забоюйте порядно за своє, вы, склепарі із материным словом. Гварите, же то тяжко? Вы наївны хoцьчії діти! Што в жывоті было легке? Хыбаль, спребачіньом, гівно.

Або такый жывый приклад.

В абсолутні православнім валалі є церьковна акція у културнім домі, на яку містный розглас зазывать людей по словеньскы.. А на фолклорный фестівал, орґанізованый Русиньсков обродов, - тыж по словеньскы. Не є то протиречіве, аж абсурдне?

Прoсиме ся старосты, чом?

Зато, же ся ани ку русиньскій і ани ку україньскій нарoдности не пригласило ани двадцять процент обывателів села, што є мінімум про узнаня двоязычности.

Вывідую ся од православного діда, чом є то так, кідь православія походить із выходу і все была сімболом руснацькости, а не словеньскости.

Я ся тыж пишу Словаком, гварить.

Але чом?

Бо жыю на Словеньску.

Але ту можуть жыти, як всягды по світі, вшеліякой файты люди.

А чом бы мав на ня дахтo указовати пальцьом: Ага, там іде Руснак?

Но, але то бы было добрі: Ага, там іде гордый Руснак... Завиділи бы нам вшыткы., же сьме єднoй певной мысли. Вы сьте не похoпили за тых вісемдесят років, же кідь перейдете на другу віру або нарoдность, та собі вас новы сородженьці не хотять важыти, бо сьте осквернили природный і божый оріґінал?

Другым бы такый арґумент постарчів на то, абы ся крохтя заганьбили, но Руснак ся передо мнов донеконечна выгварять і псевдомудрыма словами потверджує, же є нихто зниодкы..

Ты дурный Руснаку! - легко римокатоликім все нам было лузати до оч, же сьме праві такы.

Щі ай днеська ся із своїм языкм і душв ганьбиме указовати на ярмарку Європы. Звык є желізна сорочка а мы з нашой ганьбы і чуджіх псмішок учінили обы.чайове право.

Štefan Suchyj zo zbirky eseji: Most na rikov času
Vydal: Spolok rusyňskych pisateľiv (2009)