Štefan Suchyj: Jabko u guľašu

Ябко у ґуляшу

По зарученинах была гостина. Зарученьці ся мальовали пoглядами а не было на дворі і в хіжі никого, хто бы похыбовав о высокoстности ласкы. Під ябліньов за округлым столом почерьповали ґуляш.

- Што єсть то за файта, же так од них пахне? - спросив ся будучій будучой.

- Зорву про тя, бы єсь знав, якы суть солодкы.

- Так высоко не досягнеш, Єво...

- В тій хвіли ся ябкови захотіло быти барз земным і шлюпло до таніра із ґуляшом. Біла кошуля молодого в моменті ізчервеніла, як ай він сам. Ту повтерав ябко до хусточкы тай вкусив до нього.

- Зробило ся шувні тихо а тот хлопець до той хвількы повість:

- Єво, на, попробуй і ты.

  Молодому сице не было мено Адам, та Євы суть вічны майстеркы на сочіняня райськых сцен. І досягають справды же высоко. Кідь Єву закортить коштованя, плод, ґравідный ґравітаційов, сам од себе завхаблять свій стрім і йде на стрічанку з ньов. То є сила!

Štefan Suchyj zo zbirky eseji: Most na rikov času
Vydal: Spolok rusyňskych pisateľiv (2009)