Voňi proslavili rusynskyj narod - Ivan Orlaj

Иван Орлай – яркый представитель пудкарпатської іммігрантськоі интелігенциі 18-19 сторуч. Коли у 1787 рокови, пуд час нащевленя Лемберзького універзитета, імператор Австриі Йосиф ІІ попросив вказати му май файных студентув, товды професор И.Феслер привюг трьох: П.Лодій, В.Кукольник и И.Орлай. Всі русины… всі з Пудкарпатя… Иван Орлай родив ся 27 фебруара 1771 року у селі Давидково Австрійської імперії (тепирь - Мукачовський район Закарпатської области). За дакотрыми даными – у Хусті.
 

«…даровитый сын рода нашого» родив ся «от благородных родителей». По сюй причині дакотрі исследователі біографиі Орлая рахувуть, же вун быв из фамилиі дворян. Ся гіпотеза є доста послабов, бо межи русинами не было дворянського сословія. Хотя, иппен, дискусії помежи историками кругом сього не тихне й дониська. Орлай пройшов ошколованя в Ужгородськуй гимназиі, пузніше– у гимназіях варишув Карей и Орадь. Высшоє образованіє дустав у Львовському універзитеті, на філозофському и богословському факультетах.
 

Ошколовував ся такой у Йозефінськуй семінариі (1789 р.), став членом римсько-католицького ордена пиарув, заложеного 1597 р. Знав русинськый, російськый, мадярськый, швабськый, латинськый и грецькый языки.
 

Дуставшы званя професора (1790 р.), Орлай почав педагогійну роботу у Велико-Карловськуй гимназиі, выкладав давні языкы, географію, исторію и арифметику у нижчых класах. Айбо не довго вун удержав ся на должности выкладача. Ректор-єзуїт одказав ся продовжыти контракт з молодым вченим, бо тот быв «русином» за похоженям.
 

1791 р. Орлай мусів перебрати ся до Росії, до Сант-Петербурга. Туй вун поступив до Медико-хірургічного училища, по конченю котрого доучував ся у Відньови.

Трудову діятельность у Росії почав на должности дохтора, пузніше - вченого секретаря Медичної Колегиі и редактора «Журнала врачебной науки» (1811-1814 рр.). Вун - гоф-медик царя Александера І. Ги доктор, участвував у войні 1812 р., за што быв одзначеный орденом и бронзовов медалю. Доктор медицины й хірургіі Дерптського універзитета з 1806 р. (ныні - Тарту). Булше двадцять рокув оддав мадичному ділови Росії, вюг научні досліженя, окремо - з проблем ліченя оспы, рака, ревматизма; выкладав у медичных школьных урядах. Кроме медицины інтересував ся историко-філозофськыма науками. Ще у 1806 р. дустав степень магістра словесных наук и доктора філозофиі Кенігсберзького універзитета. Вун быв обраный дійсным членом «Общества истории и древностей Российских», почьотным членом численых научных обществ: Імператорської академиі наук, Віленського медичного общества, Ієнського фізичного общества, Альтенбурзького ботанічного общества.
 

У Ієнському універзитеті Орлай познакомив ся з Й.В.Гёте, из котрым переписував ся много рокув. Дакотрі письма Орлая всокотили ся и находять ся у Веймарському музею Гьоте.
 

1821 рока И.Орлай вертать ся до педагогічної діятельности. По трагічнуй смерти свого земляка и друга Василя Кукольника, вун подовж 1821-1826 рр. возглавляв гимназію высшых наук князя Безбородька у Ніжині.
 

1826 рук – Иван Орлай стає дійсным статськым совітником.
 

У 1828-1829 рр . - быв назначеный директором Одеського Рішельєвського ліцея.
Ніжинська гимназія высшых наук чинила ся ги привілейованый учебный заклад, право вступа до котрого мали діти малозабезпеченых дворян – выходцюв з фамилій украйинськоі козацької старшины. Зачата 1805 року на гроші украйинськых меценатув, російськых державных діятелюв братув Александера Андрійовича и Иллі Андрійовича Безбородькув, гимназія давала універзитетськоє енциклопедичноє ошколованя. Учебный курс быв розбитый на 9 рокув. Шість рокув ученикы учили ся ги гимназісты, а послідні три рокы – за універзитетськув. Організаторські способності и педагогійный талант И.Орлая майбулше розкрыв ся у Ніжинськуй гимназіі. Усі свої знаня и талант вун присятив розвитку й поліпшеню гимназії, перечиненню її у май файный учебный уряд Росії: «в скором времени поставлена будет на той степени совершенства, на которой я видеть ее усиленно желал бы». Орлай хотів, ожбы у гимназії дуставали качественоє ошколованя: «к единообразию с знатнейшими российскими училищами и дать ему по наукам… прочное основание».
 

На тот час гимназія не мали Статута, тому Орлай, наперед, обґрунтував порядок руководства гимназійов и нараз почав реорганізацию учебно-выховного процеса на гуманістичных принципах філозофсько-гуманітарного и правового образованія. Вун мав возможность у новому учебному уряді запровадыти свої демократичні взгляды на ошколованя, котрі были основані на австрійськуй системі и формирувалися пуд впливом вызнамного швейцарського педагога Йоганна Песталоцці.
 

Мавучи многолітный опыт научно-педагогійноі роботы у Медико-хірургічнуй академіі, Орлай руко водив гимназійов з властивым йому демократизмом. Пригласив до выкладацькоі роботы у гимназіі прогресивных и талановитых педагогув: М.И.Білоусова (право), К.В.Шапалинського (математика и природнычі науки), С.М.Адрущенка (латинськый язык), Ф.Й.Зінгера (німецька словесность), І.Я.Ландражина (французька словесность)и др.
 

З 1826 р. у гимназіі фунгував театер, дозвола на одкрытя котрого домуг ся Орлай, де ставили ся пєсы російськых и зарубіжных драматургув.

За статутом 1825 рока в гимназіі кроме студентув-пансіонерув вчили ся безплатно свободні слухачі, тому, кить на 1821 рук число студентув становило 41 чоловік, то на 1826 р. – 250.
 

Ніжинська гимназія высшых наук стала ковальньов интелеленциі не лем Малоросіі, ай и цілої російської імперії, її выпускникы – Микола Гоголь, Євген Гребінка, Нестор Кукольник, Петро Редкін, Костянтин Базілі, Василь Домбровський, Платон Лукашевич и другі - у будущому прославили свою «альма-матер».

Орлай лишив невеликоє научноє наслідство. Велика частка його научного доробка лишила ся у рукописах. Роботы педагогійного напрямка написані з опыта учебно -виховного процеса Ніжинської гимназіі.
 

Статя «Мнения о преобразовании училищ в России» (1879) є роздумами Орлая про путі реформациі ошколованя в Росії. Педагогічні взгляды, што педагог одстоював у сюй статі, основували ся на глыбокому знані системы європейськоїго ошколованя, котроє вун хотів запровадыти и у Росії. Автор предложив создати послідовну систему ошколованя – од начальных училищ до універзитетув.
 

У статі «О необходимости обучаться преимущественно отечественному языку и нечто об обучении языкам иностранным» (1825) педагог нагадує, ож приоритетноє місто в ошколованю молодого поколіня має занимати рудный язык.
 

Интересні и змістовні историчні роботы И.Орлая, котрі не згубили свого научного значеня и ныні. У статі «История о карпато-россах» (1804) вун исслідує исторію свого рудного краю (ІХ-XVІІІ ст.), характеризує основні етапы його розвитка. Варто вказати, што сю роботу ухоснував М.Карамзін при написані «Истории государства российского».
 

Єднов з першых робот про И.Орлая є нарыс писателя Нестора Кукольника «И.С.Орлай» у ювілейному выдані, присяченому памняти графа О.Г.Кушелєва-Безбородька «Лицей князя Безбородко». Выпускник гимназії детально выкладує біографію вченого-енциклопедиста, розкрывать його вклад у становленя и розвой знамого учебного уряда.
 

11 марта 1829 рока Иван Орлай умер у Одесі, айбо , дякувучи йому, в Росію перебрали ся на жытя и роботу В.Кукольник, М.Балудянський, П.Лодій, брати Білкевичі, К.Павлович. Перебрали ся, жебы чинити для чужого народи… и славити свуй…
 

Мы вже памнянули, же єдным з выпускникув Ніжинської гимназіі быв Николай Гоголь. Вчені-гоголезнавци говорять, што именно, дякувучи Орлайові, будущый класик російської літературы Гоголь перебрав ся у Сант-Петербург уже зрілым романтиком. Они доказувуть, што и гогольовськоє світовиденя, и гогольовська готика привиті именно Орлайом - сьим європейськым педагогом и ученим.
 

Юрій Шипович
 

Zdroj:  http://transkarpatia.net/