PAVLO F. KAMPOV (ukr.)
(нар. 21.09.1929, с. Ділок, Мукачівського р-ну, Закарпатської обл. - п. 16.11.2009, м. Ужгород)
математик, публіцист, в'язень ГУЛАГу, правозахисник, викладач математики Ужгородського університету.
У 1970, напередодні виборів до Верховної Ради УРСР, в Ужгороді були розкидані листівки від імені „Партії ненасильницького відновлення Підкарпатської Руси“ з закликами голосувати не за офіційно висунутих кандидатів, а за К. і ще трьох людей. Через два дні після виборів К. був заарештований. Йому пред’явили звинувачення за ст. 62 ч. 1 КК УРСР — "антирадянська агітація і пропаганда", що виявилося в розповсюдженні листівок. За словами слідчого, 20% виборців викреслили з бюлетнів офіційного кандидата і вписали К. Йому інкримінували також авторство книги "25 років надій і розчарувань", написаної під псевдонімом Петро Підкарпатський. Закритий суд в Ужгороді визначив К. покарання 6 р. таборів суворого режиму і 5 р. заслання.
Карався в Мордовських таборах. Переведений для обстеження в Пермську обл., де в 1973 медкомісія визнала його інвалідом 2-ї групи. Заслання відбував у Томській обл., але через швидке падіння зору та різке погіршення здоров’я 18.04.77 йому дозволили повернутися домому.
В Ужгородській лікарні К. визнали інвалідом 1-ї групи з діагнозом хронічна пневмонія, склероз аорти, повна атрофія лівого ока і часткова (7% зору) правого.
К. довго шукав роботи математика, економіста, бухгалтера, але без успіху, тоді почав писати листи в ЦК КПРС, Л.Брежнєву. Його неодноразово викликали в КДБ і допитували у зв’язку зі справами О.ГІНЗБУРҐА, Л.ЛУК’ЯНЕНКА, О.МЕШКО, І.КАНДИБИ.
22.04.81 КДБ провів обшук у К. Були вилучені: офіційне листування у зв’язку з наміром еміґрувати (листи з посольства Канади, від губернатора штату Пенсільванія (США), записник, особисті листи, фото А.САХАРОВА, рукопис книги К. "Виховувати людей добрими" і рецензія на неї видавництва "Карпати", рукописи різних статей. Того ж дня К. заарештували. Начальник Ужгородського управління МВС Мотенко заявив, що його арешт узгоджений з КДБ. К. послали на медичне обстеження і перекваліфікували інвалідність із 1-ї групи на 2-у. Потім його спрямували на повторне обстеження в Дніпропетровськ, в інститут трудової експертизи, де інвалідність із нього зняли взагалі. Тільки після цього К. пред’явили звинувачення в незаконому одержанні пенсії по інвалідності (ст. 83 ч. 3 КК УРСР, "пограбування власності шляхом шахрайства"). Його також звинуватили в тому, що обманом одержував добавку до пенсії, стверджуючи, що на його утриманні перебуває дочка, тоді як вона жила в матері, яка розірвала шлюб з К. після його арешту.
Суд визначав покарання 10 років позбавлення волі в таборах суворого режиму з конфіскацією всього належного йому майна (включаючи власний будинок у місті, який він купив за 20 років до ув’язнення), "виплатою украденої пенсії“ соцзабезові в розмірі 3260 крб. 40 коп., і 3 р. заслання.
Спочатку К. утримували в таборі у Львові, де над ним збиткувалися, бо він, майже сліпий, не міг прицювати.
1982 p. в журналі "Сучаснiсть", що виходить у США, було опубліковане його звернення до ООН "Закарпаття в лабетах великодержавних шовіністів".
Опротестувати вирок одразу не можна було через його відсутність. Копію вироку вдалося одержати тільки в 1988. За справу К. взялися правозахисники А.С.Прибитков з Куйбишева і Н.Лісовська з Москви. Вони склали скаргу на ім’я Голови Верховного Суду УРСР, але оскільки їх не все в тексті задовольняло, то звернулися до відомої правозахисниці й адвоката С.В.КАЛЛІСТРАТОВОЇ. Н.П.Лісовській дивом удалось одержати побачення з К. в тюремній Куйбишевській лікарні, де він тоді лежав. Не встиг К. повірити в приїзд Н.Лісовської, як почав описувати своє трирічне перебування в Кіровській тюремній лікарні (він захворів запаленням легень на етапі з табору, що в Кіровській обл.): "За цей час через лікарню пройшло понад сотню хворих, яких везли з півдня на північ. Схоже, передислоковують на північ якісь табори..." Тут офіцер, який слухав розмову, обірвав К., але побачення, на щастя, не припинив. На запитання Лісовської, чи є в нього копія вироку, він по-дитячому сплеснув руками і вигукнув: "Мені не дали ніяких документів, а я їх і не просив. Я нічого просив, бо дізнавшись, що мене, людину, яка за все життя не сказала ні слова неправди, звинувачують у шахрайстві, я взагалі відмовився з ними розмовляти".
Стаття, за якою був засуджений К., не була політичною, тому він не був "помилуваний" у 1987-1988. Звільнений з табору 30.08.89 за постановою президії Закарпатського обласного суду завдяки клопотанням правозахисників.
Жив у м. Ужгород, вів велику громадську роботу. Був головою обласного відді-лення Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, членом Національ-ної спілки журналістів України (2003). Нагороджений орденом «За заслуги» III ступе-ня (2004). Автор трьох книжок і трьох сотень статей.
Інтерв'ю iз К.П : https://museum.khpg.org/1271264046
Джерело:
https://museum.khpg.org/1113911793
Бібліоґрафія:
Лист політичного засланця Павла Кампова до Суслова. — Сучасність, 1977, № 7-8.
Закарпаття у щупальцях великодержавних шовіністів. — «Сучасність», 1982, № 4-5.
Роки переслідувань і знущань. — «Сучасність», 1987, № 7-8.
Подкарпатський П. 25 років надій і розчарувань. — «Русинський світ», т. 1. 1999.
Павло Кампов: “У 20-му сторіччі Закарпаття пережило страшні муки”. – Старий замок, Ужгород. – 1999. – 2 вересня.
Рідна земле, мій притулку і плахо: Спогади політв'язня брежнєвсько-андроповських ГУЛАГів. — Ужгород, 2001.
Наша доля — мій неспокій. — Ужгород, 2003.
Чорне жало виходить зі схованки. — Ужгород, 2004.
математик, публіцист, в'язень ГУЛАГу, правозахисник, викладач математики Ужгородського університету.
У 1970, напередодні виборів до Верховної Ради УРСР, в Ужгороді були розкидані листівки від імені „Партії ненасильницького відновлення Підкарпатської Руси“ з закликами голосувати не за офіційно висунутих кандидатів, а за К. і ще трьох людей. Через два дні після виборів К. був заарештований. Йому пред’явили звинувачення за ст. 62 ч. 1 КК УРСР — "антирадянська агітація і пропаганда", що виявилося в розповсюдженні листівок. За словами слідчого, 20% виборців викреслили з бюлетнів офіційного кандидата і вписали К. Йому інкримінували також авторство книги "25 років надій і розчарувань", написаної під псевдонімом Петро Підкарпатський. Закритий суд в Ужгороді визначив К. покарання 6 р. таборів суворого режиму і 5 р. заслання.
Карався в Мордовських таборах. Переведений для обстеження в Пермську обл., де в 1973 медкомісія визнала його інвалідом 2-ї групи. Заслання відбував у Томській обл., але через швидке падіння зору та різке погіршення здоров’я 18.04.77 йому дозволили повернутися домому.
В Ужгородській лікарні К. визнали інвалідом 1-ї групи з діагнозом хронічна пневмонія, склероз аорти, повна атрофія лівого ока і часткова (7% зору) правого.
К. довго шукав роботи математика, економіста, бухгалтера, але без успіху, тоді почав писати листи в ЦК КПРС, Л.Брежнєву. Його неодноразово викликали в КДБ і допитували у зв’язку зі справами О.ГІНЗБУРҐА, Л.ЛУК’ЯНЕНКА, О.МЕШКО, І.КАНДИБИ.
22.04.81 КДБ провів обшук у К. Були вилучені: офіційне листування у зв’язку з наміром еміґрувати (листи з посольства Канади, від губернатора штату Пенсільванія (США), записник, особисті листи, фото А.САХАРОВА, рукопис книги К. "Виховувати людей добрими" і рецензія на неї видавництва "Карпати", рукописи різних статей. Того ж дня К. заарештували. Начальник Ужгородського управління МВС Мотенко заявив, що його арешт узгоджений з КДБ. К. послали на медичне обстеження і перекваліфікували інвалідність із 1-ї групи на 2-у. Потім його спрямували на повторне обстеження в Дніпропетровськ, в інститут трудової експертизи, де інвалідність із нього зняли взагалі. Тільки після цього К. пред’явили звинувачення в незаконому одержанні пенсії по інвалідності (ст. 83 ч. 3 КК УРСР, "пограбування власності шляхом шахрайства"). Його також звинуватили в тому, що обманом одержував добавку до пенсії, стверджуючи, що на його утриманні перебуває дочка, тоді як вона жила в матері, яка розірвала шлюб з К. після його арешту.
Суд визначав покарання 10 років позбавлення волі в таборах суворого режиму з конфіскацією всього належного йому майна (включаючи власний будинок у місті, який він купив за 20 років до ув’язнення), "виплатою украденої пенсії“ соцзабезові в розмірі 3260 крб. 40 коп., і 3 р. заслання.
Спочатку К. утримували в таборі у Львові, де над ним збиткувалися, бо він, майже сліпий, не міг прицювати.
1982 p. в журналі "Сучаснiсть", що виходить у США, було опубліковане його звернення до ООН "Закарпаття в лабетах великодержавних шовіністів".
Опротестувати вирок одразу не можна було через його відсутність. Копію вироку вдалося одержати тільки в 1988. За справу К. взялися правозахисники А.С.Прибитков з Куйбишева і Н.Лісовська з Москви. Вони склали скаргу на ім’я Голови Верховного Суду УРСР, але оскільки їх не все в тексті задовольняло, то звернулися до відомої правозахисниці й адвоката С.В.КАЛЛІСТРАТОВОЇ. Н.П.Лісовській дивом удалось одержати побачення з К. в тюремній Куйбишевській лікарні, де він тоді лежав. Не встиг К. повірити в приїзд Н.Лісовської, як почав описувати своє трирічне перебування в Кіровській тюремній лікарні (він захворів запаленням легень на етапі з табору, що в Кіровській обл.): "За цей час через лікарню пройшло понад сотню хворих, яких везли з півдня на північ. Схоже, передислоковують на північ якісь табори..." Тут офіцер, який слухав розмову, обірвав К., але побачення, на щастя, не припинив. На запитання Лісовської, чи є в нього копія вироку, він по-дитячому сплеснув руками і вигукнув: "Мені не дали ніяких документів, а я їх і не просив. Я нічого просив, бо дізнавшись, що мене, людину, яка за все життя не сказала ні слова неправди, звинувачують у шахрайстві, я взагалі відмовився з ними розмовляти".
Стаття, за якою був засуджений К., не була політичною, тому він не був "помилуваний" у 1987-1988. Звільнений з табору 30.08.89 за постановою президії Закарпатського обласного суду завдяки клопотанням правозахисників.
Жив у м. Ужгород, вів велику громадську роботу. Був головою обласного відді-лення Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, членом Національ-ної спілки журналістів України (2003). Нагороджений орденом «За заслуги» III ступе-ня (2004). Автор трьох книжок і трьох сотень статей.
Інтерв'ю iз К.П : https://museum.khpg.org/1271264046
Джерело:
https://museum.khpg.org/1113911793
Бібліоґрафія:
Лист політичного засланця Павла Кампова до Суслова. — Сучасність, 1977, № 7-8.
Закарпаття у щупальцях великодержавних шовіністів. — «Сучасність», 1982, № 4-5.
Роки переслідувань і знущань. — «Сучасність», 1987, № 7-8.
Подкарпатський П. 25 років надій і розчарувань. — «Русинський світ», т. 1. 1999.
Павло Кампов: “У 20-му сторіччі Закарпаття пережило страшні муки”. – Старий замок, Ужгород. – 1999. – 2 вересня.
Рідна земле, мій притулку і плахо: Спогади політв'язня брежнєвсько-андроповських ГУЛАГів. — Ужгород, 2001.
Наша доля — мій неспокій. — Ужгород, 2003.
Чорне жало виходить зі схованки. — Ужгород, 2004.
Aktuality
Zobraziť všetky15.10.2024
Rusíni medzi dvomi mlynskými kameňmi
Ruská invázia na Ukrajinu pritiahla veľkú pozornosť sveta k regiónu, ktorý zažil viac než dosť z ľudského utrpenia. Jední z tých, ktorí by o tom mohli veľa povedať, sú Rusíni.
Cтаття українською мовою тут:
https://www.rusyn.sk/opynyvsys…
14.10.2024
Vytváranie maďarskej gréckokatolíckej identity
Diskusia o hraniciach: Vytváranie maďarskej gréckokatolíckej identity
Bertalan Pustai
Desaťtisíce rusínskych /16 a rumunských gréckokatolíkov na severovýchodných územiach Uhorského kráľovstva prešli v priebehu 18. a 19. storočia procesom…
09.10.2024
Premiéra inscenácie Peniaze je prvou v novej sezóne na javisku prešovského DAD
(Tlačová správa)
Prešov, 8. októbra – Peniaze je názov inscenácie, ktorú ako svoju prvú premiéru v novej sezóne uvedie činoherný súbor Divadla Alexandra Duchnoviča (DAD) v Prešove. Naštudovanie dramatického textu Doda Gombára v interpretácii …
07.10.2024
Prezident Pellegrini: Karpatsko-duklianska operácia je príkladom hrdosti a odhodlania
VYŠNÝ KOMÁRNIK. Karpatsko-duklianska operácia je príkladom neoblomnej národnej hrdosti a odhodlania v boji proti nacistickému útlaku.
Prezident SR Peter Pellegrini to uviedol v príhovore k 80. výročiu Karpatsko-duklianskej operácie.
„No zá…
07.10.2024
Uplynulo 80 let od Karpatsko-dukelské operace
6. října 1944 čs. jednotky poprvé překročily hranice Československa
Nejvyšší představitelé resortu Ministerstva obrany ČR, ale především pamětník bojů u Dukly, generál Miloslav Masopust, si dnes v Národním památníku na Vítkově připomněli 80. …
06.10.2024
Karpatsko-duklianska operácia
Karpatsko-duklianska operácia bola útočná operácia sovietskych a česko-slovenských vojsk na severovýchodnom Slovensku na jeseň 1944, ktorá mala spojiť povstalecké sily SNP so sovietskymi armádami. Bola jednou z najväčších horských bitiek druhej …
Naše obce
Zobraziť galérieUjko Vasyľ
Teta Paraska:
Naj všytky ľabdy vami vypovidžyny za mojim cherbetom, stanuť sja puchyrjami na vašim jazyku i celulitidov na vaši zadňici...
Československý svět v Karpatech
Československý svet v Karpatoch
Čechoslovackyj svit v Karpatach
Reprezentatívna fotopublikácia
Objednať